Що робити, щоб спастись?

Для можливості спасіння кожної людини Бог вже зробив усе: віддав Свого Сина в жертву за нас, Господь за нас пролив Свою Кров, зіслав Утішителя Духа Святого, щоб кожен віруючий не зблудив, але Богу догодив. Слава Йому за це.

Однак, кожна людина повинна прийняти благодать для спасіння, і звершувати спасіння, бо це процес протягом усього життя.
А для цього потрібно ось що зробити:
1) Почути Боже Слово і увірувати;
Перший період, це коли зерно впало в добрий грунт, у смиренне серце.

До римлян 10:16-17 (UBIO) Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?
Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.

2) Покаятись, охреститись і прийняти Божу благодать - дар Святого Духа;
Другий період, це коли проростає зерно, відбувається народження згори.

Дії апостолів 2:38 (UBIO) А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!

3) Водитися Духом Святим, ходити за духом, виконувати заповіді.
Третій період, це коли віруючий приносить плоди, звершує спасіння.

До филип’ян 2:12-13 (UBIO) ...зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння.
Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.

Матвія 24:13 (UBIO) А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!

а що таке прокляття Закону? читаємо: "Проклятий, хто не дотримає слів цього Закону, щоб виконувати їх!" (Повт.27:26)
невиконання Закону, його порушення - це хіба не гріх? "Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх то беззаконня." (1Ів.3:4)
і звідки ця схильність (природа), хіба не від Адама передається?
"Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей." (Рим.5:18)
читаємо інші місця: "І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків,
але дорогоцінною кров'ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти" (1Петр.1:18-19)
і ще: "у Якому ми маємо вiдкуплення Кров’ю Його i прощення грiхiв.." (Кол 1:14)


але написано, що "Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі" (Рим.8:3);
і ще, Христос "з'явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх." (Євр.9:26), а відкуплення нашого тіла відбудеться, коли прийде вдруге Господь. Він "перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі." (Фил.3:21)
бо зараз ми живемо в тлінному, гріховному тілі і "самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла." (Рим.8:23)
такий присуд людині: із пороху взята - в порох і вернеться.
"тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде." (1Кор.15:50)
"сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне." (1Кор.15:44,46)


а як тоді дві тисячі років і до тепер люди спасалися? чи не применшуєте ви таким твердженням Жертву Христа? Бог є поза часом.
написано, що Христос "не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення." (Євр.9:12). Він є вблагання за наші гріхи, і цілого світу. Він завжди живий, щоб за нас заступатися.


як вчинки не рахуються гріхами? ось конкретний приклад: "Усякий бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла." (1Кор.6:18)


в тому сенсі спасіння є даром, що воно не від діл. але вимоги для людини є. це віра, покаяння, смирення. це повністю віддатися в послуху для Бога.


це послання до римлян. далі, від початку ап. Павло пише про юдеї і гелленів, також йде мова про всіх людей, про все людство.


звичайно, віру. і про воскресіння Ісуса Христа проповідував, і покаяння також. я ж не написав, що ТІЛЬКИ покаяння.
та покаяння хіба не зв'язане з вірою?
ап. Павло каже: "І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа." (Дії 20:21)

Я розумію, що спасаюча благодать дається ДАРОМ, незалежно від наших діл (гріхів), бо Бог прощає і милує, якщо людина кається. Бог дає даром благодать, яка навчає людину берегти себе чистим від світу. Іншими словами, хто даром став на путь спасіння, тобто прийняв благодать для спасіння, той стає відповідальним за покору Богові, стає рабом праведности, щоб звершувати добрі діла згідно волі Божої.

Однак, судити Бог буде за ділами, а найперше суд почнеться з дому Божого, тобто з віруючих.

Судити за ділами - це як у вашому розумінні? За добрі діла - життя вічне, а за погані - смерть? Чи якось інакше?

Тепер зі Слова:
1) Слова Петра. 1Пет(4:17) Бо час уже суд розпочати від Божого дому; а коли він почнеться перше з нас, то який кінець тих, хто противиться Божій Євангелії?

2) Слова Ісуса. Ів(5:24) Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.

Ви кажете, що Петро говорить про віруючих, і вони у вас ідуть на суд. Про кого тоді говорив Ісус? Що вони ВЖЕ мають життя вічне і на суд не приходять.

Я повністю згідна з тим, що ви пишете. Лише не знаю, що ви про це думаєте. Невиконання Закону є гріх. Так. Але хто був під Законом? Таке враження складається, що ви вважаєте, що всі народи дотепер під Законом. Виправте мене, якщо помиляюся.

Від Адама. Бо тіло в нас таке ж як і в Адама. В нашому тілі також живе та сила, як і в Адамі, яка в разі наявності Божої заповіді викличе непослух. Від Адама до Закону були ще якісь заповіді від Бога? Не було. То й гріхи не множилися. Цій силі не було від чого брати повід і вчиняти непослух. Смерть царювала лише через Адамів гріх. А інших гріхів не було. Причому, схильність була, а гріхів - ні. То ж і жертву принести Богові не було за що. Не було за що посилати Ісуса на смерть. Був тільки Адамів гріх. А робити Адама вічним у Бога в планах не було. Пригадуємо, як Бог після гріхопадіння, поставив охорону, щоб не з'їли від плоду дерева життя. То ж Ісус не міг чинити непослух Богові і викупити ще й адамів гріх, щоб людина в тілі стала вічною. Тому даремно ви апелюєте, до жертви Ісуса, як до такої, що викупила нас від адамового гріха. Цим ви декларуєте непослух Ісуса Отцю.

Ще раз наголошу, потрібні ДВА чинники, щоб відбувся непослух: 1)та сила ворожнечі на Бога, яка живе в нас від сотворення, і 2) саме слово Бога. ВОНИ між собою ворогують. А людина - заручник цієї ворожнечі, бо є носієм першого чинника. Поки немає другого чинника, людина в безпеці. Як тільки з'явиться заповідь Бога до людини, все біда неминуча. Буде скоєний гріх. Цей гріх наслоїться на Адамів і буде людину вбивати ще швидше.

Тепер подивимось, що відбулося з приходом Закону. Закон - це збірка Божих заповідей. Люблячий Бог не дав її всьому людству, не зробив цієї загрози всім, а підпорядкував Закону лише обмежене коло людей. Для цього Він від одного Авраама створив народ, щоб поставити тільки його під цю загрозу. Весь інший світ цієї загрози не зазнав. Постає цікаве питання, а навіщо було розмножувати гріхи? Невже не можна було обійтися без цього? Виявляється, що не можна було. Читаємо:

20 Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А ДЕ збільшився гріх, там зарясніла благодать,
21 щоб, як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим.(Рим.5:20,21)

Виявляється, щоб був прецедент викупу, треба примножити гріх. Оскільки Адамів гріх не викупається, то треба "наробити" інших гріхів, щоб було за що принести жертву, і легітимно явити благодать, щоб і вона запанувала. Що робить благодать, і що воно таке? Цікава ваша думка.

Я ж тільки підіб'ю підсумки, щоб не набридати довгими опусами. Благодать з'явилась для всіх народів, а підготовкою приходу Ісуса, себто, розмноженням гріхів, займався один народ, з ласки Божої. І тому Ісус приходив лише до євреїв, щоб викупити їх від гріхів Закону, а також їм і всім іншим дати благодать.

я остаточно, до кінця не розумію, бо по логіці, то так, як Ізраїлю даний Закон, то значить вони під ним. але є деякі місця Писання, які наштовхують на інші висновки.
напр. ап. Павло пише до галатів, що коли їх провадить Дух, то вони не під Законом. і до римлян ап. Павло каже, що вони не під Законом, а під благодаттю. що там, що там в церквах було багато язичників. і ще цікаво пише: "А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові." (Рим.3:19)


та ні, були заповіді. Ною і його синам Бог заповідав плодитися, наповнювати землю, м'яса з кров'ю (душею) не їсти, не проливати людську кров.
і гріхи були та множилися. чому Бог перший світ потопив водою? "І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно."
"І зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством." (Бут.6:5,11)
після потопу люди не стали праведніше жити. за що були спалені Содом і Гоморра?
також, Бог казав до Аврама: "А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина." (Бут.15:16)


напевно, Бог не бажав, щоб Адам, будучи в гріху, з'їв з дерева життя і жив повік. Богу було угодно приготувати тіло для Свого Сина, що Той осудив гріх у тілі і дарував надію на життя вічне для людини.


я вже вище наводив не одне місце з Писання, де говориться про вічне відкуплення Христом від гріха для всіх людей. Він повністю послухався Свого Отця. не треба применшувати жертву Ісуса. і людина, яка навернеться, буде жити вічно в тілі оновленому, духовному.


як бачимо з Писання, що я вище писав, гріх був і множився ще до Авраама. а Бог вибрав Собі ізраїльський народ, щоб той був священством і являв Бога і Його заповіді для інших народів. а свого часу, щоб через цей народ прийшов на світ Спаситель. та Ізраїль не раз відпадав від Бога і грішив. але Господь вірний обітницям Своїм і у превеликій мудрості і милості вчинив спасіння не тільки для євреїв, але і для поган. "..Але з їхнього занепаду спасіння поганам.."
"Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,
так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.
Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.
О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого!.." (Рим.11:11, 30-33)


благодать - це дар Божий. нею ми виправдуємося і спасаємося. правдива благодать навчає:
"Бо з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей,
і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці,
і чекали блаженної надії та з'явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса,
що Самого Себе дав за нас, щоб нас визволити від усякого беззаконства та очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах запопадливих." (Тит. 2:11-14)

То які остаточні ваші висновки?

Добре. Давайте разом прочитаємо і подивимося, чи накопичувався гріх. (Бут.9:1-7)
1 І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю!
2 І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони.
3 Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе.
4 Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати.
5 А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську.
6 Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим.
7 Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!

Бачимо, що Бог благословляв Ноя і його синів. Слова "Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю" не є заповіддю, лиш благословінням, бо в ній не обумовлюється ніяке покарання за розмноження.

А от слова про пролиту людську кров звіриною, чи людиною несуть і покарання. Причому, функцію покарання Бог залишив за Собою і нема підстав сумніватися в її виконанні. Він Сам "зажадає" (синодальний - взыщет, тобто, стягне) з кривдника його кров. Як бачимо, плату за пролиту кров заплатить кривдник своєю кров'ю. Вашими словами - гріх оплачений і знівельований. А відтак - гріх не накопичується.

Ну і не можу пройти повз повторне підтвердження Богом того, що він "учинив людину за ОБРАЗОМ Божим". Не подобою.

Тут два зауваження.
1). Ви кажете, що заповіді були дані Ною після потопу, значить до потопу їх не було, а, значить, не було і гріху до потопу. То на якій підставі ви кажете, що гріхи привели людство до потопу?

2).Зло і насилля були, але вони не звуться гріхом, бо заповіді "не чинити їх не було". Людина і не знала, що цього чинити не можна. А все, що не заборонено, то не можна поставити в провину. Тому в наведених віршах правильно використано терміни "зло і насилля", а не гріх, бо гріху не було.

Ото ж, я не бачу причин говорити про накопичення гріху до Закону. Підозрюю, що ви всякий поганий на вашу думку вчинок називаєте гріхом. А це не правильно. Не людина дає означення, що вважати гріхом, а Бог. Він і плату за нього встановлює.

Слово "гріх" в цьому вірші за номерами Стронга звучить інакше, а саме - "беззаконня, злочин". Переклад рабина Давида Йосифона - звучить "вина". Тора в виданні Сочино говорить "винуватість". То ж те, що читаємо і Огієнка - його розуміння і доробок. Скоригуйте це для себе.

А що значать слова "осудив гріх в тілі"? Як ви це бачите?

Як це так у вас виходить, в Едемі Бог не захотів дати Адаму життя, а вирішив дати в Ісусі але не саме життя, а лише НАДІЮ на життя? А коли дається саме життя?

Що ви розумієте під "вічним відкупленням"? Мабуть воно у вас специфічне.

З Писання якраз бачимо, що гріх не множився до Авраама. Навіщо "підписувати" Писання на те, чого в ньому немає?

Щоб священством був - згідна. Але щоб являв заповіді для інших народів - це ваш наратив.

Тобто зараз панують в світі двоє: смерть і благодать. Смерть панує в тілі людини. Де ж панує благодать?

Ні, за погані вчинки не просто смерть, а вічні муки, бо так говорить Слово Боже.
2-ге до коринтян 5:10 (UBIO) Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.
Та й Христос про це говорив:
Матвія 16:27 (UBIO) Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його.
Матвія 25:31-32, 46 (UBIO) Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів...
І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.

Слово Боже каже так:
Івана 3:18 (UBIO) Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого.
І наступний вірш, на який ви опираєтесь, подібний на цей:
Івана 5:24 (UBIO) Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.
Тут грецьке "εἰς κρίσιν οὐκ ἔρχεται" можна точніше перекласти "до осуду не приходить", що означає, що віруючий не буде засуджений на суді.

Як ви вмієте накидати цитат всіх в кучу, а висновок робите зовсім інший, ніж те, що написано в цитатах.

Спочатку, щодо виділеного червоним. Де в приведених вами цитатах є вердикт про вічні муки за вчинки?
А тепер наступний вірш, що ви привели:

Чому я виділила цей вірш окремо? А тому, що ви задекларували в своєму висновку покарання "за погане діло". А цей суд особливий. Він має свої критерії. Не просто всілякі-превсілякі добрі і погані діла. Бог окреслив лише невелике коло діл, а саме:
34 Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.
35 Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.
36 Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене.
37 Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?
38 Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли?
39 Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли?
40 Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.
41 Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.
42 Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене,
43 мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви.
44 Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі?
45 Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!
(Матв.25:34-45)
І покарання окреслене Ісусом не за вчинені діла, а навпаки - за "відсутність діла".

Так що муки вічні в цьому вірші - за відсутність діла, а ви приписуєте їх за "погані діла". Будьте уважні, бо дуже легко стати неправдомовцем.

Навіть, якщо погодитися з вашим перекладом, наступна частина речення говорить про доконану дію "перейшов він від смерти в життя". А життя не судиться. Судиться смерть.
І все таки, ви не відповіли на моє питання, хто ті, що "перейшли від смерти в життя", якщо ви віруючих вважаєте "домом Божим", з яких почнеться суд.

остаточних немає, бо я далеко не все розумію.


і подобою теж. нагадаю, що це написано в Бутті 5:1.



на підставі Слова Божого. так, Бог визначає, що є гріх, а що - ні; що добре, що зле. про гріх і про добре Господь Каїну говорив. також, думаю, Адам і Єва, маючи пізнання Бога, говорили своїм нащадкам, що угодне Йому. та люди відступили від Творця, чинячи зло і насилля. а це хіба не гріх? і наповнилася міра цього насильства і Бог вчинив Свій справедливий суд. якби гріх був знівельований, то й потопу не було б; і міста Содом та Гомора стояли б дальше.. [доречі, в Бутті 6:11 слово, яке перекладено, як "насильство" на івриті - це חָמָס (хамАс); знайоме слово в наш час...]


в словнику Біблійного іврита Графова - це слово [עָוֺן / авОн] має значення серед інших, також, як "гріх". можете для порівняння прочитати текст із книги Чисел 15:31. тому проф. Огієнко вірно переклав. та й навіть в Септуаґінті в тому місці вживається слово (в множині) "ἁμαρτία".
зрештою, беззаконня чи злочин - хіба не гріх? "Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх то беззаконня." (1Ів.3:4)


"Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися." (1Петр.2:24)


як, я писав, щоб Адам В ГРІХУ не жив вічно.
хто вірує в Христа, той має життя вічне.
і надію ми також маємо.


вічне - те, що воно вчинене Христом один раз і на всі віки, назавжди.


є, і я наводив приклади.
ось ще про Содом і Гоморру. Господь каже: "Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,
зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу." (Бут.18:20-21)


бо так видно з Писання: "Бережіть, і виконуйте їх, бо це мудрість ваша та ваш розум на очах народів, що вислухають усіх постанов тих та й скажуть: Тільки він мудрий та розумний народ, цей великий люд!
Бо хто інший такий великий народ, що мав би богів, таких йому близьких, як Господь, Бог наш, кожного разу, як ми кличемо до Нього?
І хто інший такий великий народ, що має постанови й закони такі справедливі, як увесь той Закон, що я даю перед вами сьогодні?" (Повт.4:6-8)
ось блудниця Рахав, розмовляючи з двома вивідувачами, говорила, як в Законі написано: "... Господь, Бог ваш, Він Бог на небесах угорі й на землі долі!" (Нав.2:11). десь вона ці слова почула, і повірила, і була спасена, і увійшла в родовід Ісуса Христа.


в нас, в дусі людському. також серед віруючих.

Сумнівно, що немає. Питання Закону напряму пов'язане з гріхом та жертвою Ісуса Христа. Якщо ви не розумієте питання перебування чи не перебування під законом, то не можете тоді певно говорити ні про гріх, ні про жертву. Але ж ви говорите дуже впевнено про ці два поняття. Значить, маєте свою позицію і про те, про що я вас запитую. Може вам не вигідно озвучувати на загал деякі висновки? То скажіть.

Якщо ж я помиляюсь, тоді маю до вас пропозицію, чи не хотіли б ви розібратися в цьому питанні і "поставити крапочки над і", щоб воно стало базою для подальшого зростання?

Значить будемо вкотре повертатися до цього вірша. Чому в різних перекладах по-різному перекладено одне і те ж слово: в одних як образ, в інших як подоба? Якщо подивитися за номерами Стронга, то дане слово має ряд синонімів, а саме: подоба, зразок, вигляд, зображення, форма. Ми з вами знаємо, що синоніми говорять про одну і ту ж суть поняття, а не про різні суті. Якщо чотири значення слова стосуються зовнішньої оболонки людини, то і п'яте слово, а саме "подоба" в даному випадку теж буде використане в цьому контексті. Ви ж вбачаєте в понятті "подоба", інший контекс - внутрішню сутність людини. І говорите в дальнійшому саме про неї, про внутрішню людину, надаючи їй своє забарвлення. То чи могло так статися, що автори перекладів так діаметрально розійшлися із значенням слова? Одні написали контекст вигляду і форми людини, а інші - контекст внутрішньої суті людини? Хтось тоді неправий і вводить нас в оману. Або...ж... Стравимо знаки питання, чи робимо висновки?

Так, зло і насилля існують від початку, бо в людську плоть Бог заклав силу гріха і таким чином цей гріх є у світі, але що каже Павло?

(Рим.5:13) Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону.

Тому говорити, що світ був потоплений за провину гріхів - це, м'яко кажучи, перечити Павлу. За зло і насилля прийшов потоп - це так, але не за провину гріхів людини. Ще треба пам'ятати, що основна проблема допотопного світу була не від зла людини, а від зла тих велетнів, гігантів, що нарождували жінки від небесніх суб'єктів. Біда в тому, що плоть їхня мала земне походження, а, значить, мала туж саму силу гріха. З таким потужним тілом та фізичною силою зла коїлося куди більше людського. Це питання Богу потрібно було вирішити.

Тарасе, а поділіться посиланням на цей словник Графова. Мені вже аж цікаво стало. Ну а щодо використання поняття "гріх" в книзі Чисел, то я погоджуся, бо це вже під Законом.

Так. Для гебрея Івана, що виріс під Законом, порушення Закону - це гріх, а значить беззаконня. Але Іван ніколи б не сказав такої фрази про інші народи, бо вони не під Законом.

Так бачите, що коже Павло? Без Закону - не гріх. Або якщо і хочеться назвати це гріхом, то в провину Богом без Закону не ставиться. Чому ж нам це ставити комусь в провину? Ні ми, ні Бог це викупати не будемо. Ми не маємо чим викупити, а Богу нічого викупати.


Цитати я знаю. Є ще одна подібна:
3 Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,
4 щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.(Рим.8:3,4)
То все таки, що за дія відбулася з тим гріхом?

А, ну як маємо ВЖЕ життя вічне, то все добре. А надію на що ще маємо? Ще на щось окрім того, що вже маємо?

Згідна з вами. Те відкуплення від прокляття Закону за вчинені гріхи жертвою Ісуса є доконаним і незмінним фактом. Тому Бог і сказав: Евр(10:17) А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!

Може я вас неправильно зрозуміла, що значить Ізраїль мав являти заповіді для інших народів. От побачили народи їхній Закон який він. І тільки. Далі всі жили за своїми законами. То в чім суть?


Те, що в дусі людському, згідна. Ну а те, що серед віруючих, то не розумію, вона ж не атмосфера якась, чи щось таке, що можна повісити на кілочку. Люди можуть бути носіями благодаті. Зі самого значення слова благо-дать, розуміємо, що носій оної щось одержав. То що саме одержав?

Духа Святого.
14 Як зачули ж апо́столи, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла́ Самарі́я, то послали до них Петра та Івана.
15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли́,
16 бо ще ні на о́дного з них Він не схо́див, а були вони тільки охрищені в Ім'я́ Господа Ісуса.
17 Тоді на них руки поклали, і прийняли́ вони Духа Святого!
Дії 8:14-17

Давайте ще раз подивимся на це слово в контексті.
Оце книга нащадків Адамових. Того дня, як створив Бог людину, Він її вчинив на подобу Божу. Чоловіком і жінкою Він їх створив, і поблагословив їх. І того дня, як були вони створені, назвав Він їхнє ймення: Люди́на.
Буття 5:1-2
В грецькому тексті стоїть слово εἰκόνα, - образ, - і це вірно, бо далі в тексті зазначено по якому саме образу створив Бог Адама,- чоловіком і жінкою Він їх створив.

Адама,κατ’по εἰκόνα образу θεοῦ Бога ἐποίησεν сделал α ὐτόν его;άρσεν мужчину καὶ и θῆλυ женщину ἐποίησεν сделал αὐτοὺς их

Якщо це слово перекласти як "подоба," текст втрачає зміст, бо Бог не є чоловіком і жінкою.

я вище трохи пояснював. більше не маю, що написати, бо я це питання сильно не досліджував.


як бажаєте, то можете в іншій темі писати.


по чому ви побачили, що я вбачаю в слові "подоба" внутрішню суть людини? я ж тільки процитував Писання і показав, що дане слово вживається в давньогебрейському ориґіналі, не додаючи тлумачення. а чому перекладачі по-різному перекладають, я не знаю. але, так, одне слово може мати різні значення в залежності від загального змісту.
Bogena, ви опираєтеся на грецький переклад, то ваше право; я ж знаю, по написаному, що Бог людину (і чоловіка, і жінку) створив на Свій образ і на Свою подобу.


а зло і насилля хто чинив? хіба не люди? тому це їхня провина.


це інша тема, але хочу сказати, що ориґінал в 6 главі книги Буття нічого про гігантів не говорить. це слово перекочувало із Септуаґінти. з різними теоріями треба бути обережним.
тому вся відповідальність на людині, а не на міфічних істотах: "І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно." Бут.6:5)


не поділюся, бо я користуюся друкованим словником. можу хіба зазнимкувати потрібну статтю для вас.


але, на скільки розумію, Бог мав Закон ще до того, як його дати Ізраїлю через Мойсея.
про поган говориться в наступному тексті: «Котрі бо згрішили без Закону, без Закону й загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом.
Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть.
Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон,
що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну..» (Рим.2:12-15)


я цей вірш вище цитував (Рим.8:3)...
яка дія відбулася? засудження (Рим.8:3) і знищення (Євр.9:26).


маємо надію на воскресіння мертвих (Дії 24:15, 1Сол.4:13);
"Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся?
А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю." (Рим.8:24-25);
"Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є.
І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він." (1Ів.3:2-3)


я вище наводив в приклад такий Рахав. також, можна згадати за Рут.
ось побачили Закон, дарований Господом, і хтось увірував і теж, захотів служити Богу Ізраїлевому. тоді він обрізувався і приставав до Божого народу.


коли Варнава прибув до Антіохійської церкви, він там Божу благодать побачив і звеселився.
ап. Павло не раз в листах бажав, щоб благодать була з віруючими.
що одержав? дар Божий. у благодаті є сила, щоб виконати волю Божу.

То будьте ласкаві, поправте мене, і проясніть, що для вас "подоба Божа" і чи є вона синонімом "образу Божого".


Тарасе, я стараюся до вас достукатися, що Писання робить різницю між ділом, вчиненим людиною при існуванні задекларованої Богом заповіді і без такої.
Діла людини, вчинені всупереч діючої заповіді Бога, називаються гріхами, зараховуються в провину, потребують або покарання або відкуплення шляхом пролиття крові жертви.
Якщо ж немає задекларованої і діючої заповіді Бога, то злі діла, як каже Павло, не зараховуються в провину, не потребують жертви і відкуплення. Тому в більшості їх і не звуть гріхами, а лише злом, беззаконням, насиллям.
Оскільки до потопу Бог не давав людині ніяких заповідей, тому говорити, що потоп прийшов за провину гріхів людини, некоректно. Лише за зло, беззаконня, насилля, яким сповнилась земля.

Так само вираз, що "гріх є злом, беззаконням, насиллям" завжди справедливий. А от вираз, "що зло, беззаконня, насилля є гріхом" справедливий лише при легітимній заповіді, а без такої - ні. Такі речі необхідно чітко відслідковувати. Бачите, як воно впирається в розуміння рамок дії заповіді, Закону? Без цього ніяк.

Дивно, читаю таке:
(Бут.6:4) За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку.
За номерами Стронга теж синоніми: велетні, гіганти.

Та Бог мав весь "проєкт" існування людства ще до закладин світу: і Адама, і Едем, і Закон, і Ісуса, і небесний Єрусалим і суд, і озеро вогняне.
Все розгортається в часі і має свій час дії і владу над окресленим колом людей.
От ви приводили вираз "Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон", і підтвердили, що погани Закону не мали. Що вважали справедливим, так і чинили, тому Богом не судилися.

Засудження - це лише декларація "фу, поганий", чи обмеження свободи - тюрма?
За "знищення" ще раз буду питати. Оскільки послання до гебреїв, то розумію, що були знищені їхні гріхи, тобто діла їх всупереч Закону. Бо Закон - це збірка заповідей Бога, що мав владу лише над гебреями, і порушення яких є їхніми гріхами, що потребують покарання або жертви викуплення. Люблячий Бог застосував не покарання, а викуплення жертвою. Ці минулі гріхи знищені, як ви справедливо пишете, навічно, назавжди. Бог їх більше не згадає ні минулим, ні майбутнім поколінням гебреїв. Я правильно вас розумію?

А що по відношенню до сили гріха, що живе в плоті? Люди ж то мусять і далі вмирати. З нею щось сталося?

Ага, то завдання Ізраїля "являти заповіді для інших народів" - це для прозелітства?

Тобто, отримуємо дар Божий - силу. Хто ж нам цей дар сили доставляє і утримує в нас?

можливо, подоба - це зовнішня суть, а образ - внутрішня. в деяких сторонах вони, напевно, є синонімами.


трохи прояснилося і зрозумів ваше тлумачення. але для чого ви так це розділяєте, не розумію? я не раз цитував із посл. до римлян, що "усі під гріхом", "всі згрішили", але "дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі.."


так перекладають.. можливо тому, як я писав, в LXX там вживається слово "ґіґантюс". а в гебр. ориґ. слово "нефілІм" [נְּפִלִים], яке, як чув і розумію, походить від дієслова (נפל - НФЛ), що має велику кількість значень, серед яких "впасти, упасти ницьма, кинутися, скинути, напасти, погубити.." та інші; що говорить в першу чергу не про високість росту (хоча і це може бути, як ознака сили), а про низькі моральні якості, зверхність над іншими, пригноблення слабших.


засудження - це винесення вироку.


я розумію, що це стосується усіх людей. а щодо майбутніх поколінь, то якщо вони покаються щиро, то Бог прощає і не згадує.


я вище писав, що відкуплення нашого тіла буде пізніше, коли прийде Господь. а поки ми маємо боротьбу і повинні перемагати гріховні поривання тіла.


так, аж до приходу Христа, до віри.


Дух Святий.