Але одного разу в халепу потрапив один вельможа, улюбленець царя. Цей вельможа був спійманим на крадіжці. Володар країни не міг відступити від закону і судочинства, тому звелів покарати злочинця. На дворі поставили колоду з кільцями, а завтра раненько кат повинен був відрубати руки царського сатрапа, котрий вчинив такий ганебний злочин.Сталося так, що дочка того засудженого вельможі прибігла в сльозах, просячи пропустити її до царя. Хоча й з великими труднощами, та царедворці задовольнили прохання дівчини. Потрапивши до володаря Китаю, вона впала ниць перед ним.– Великий царю, – зі страхом і тремтінням в голосі сказала дочка князя, якому винесли вирок, – мій батько засуджений залишитися без рук. Відрубайте мої руки, вони також його, але не вміють прогодувати нашу велику сім’ю, як це чинять руки мого батька.В царя були свої діти і йому сподобалося, що маленька дівчинка так любить свого батька.– Нехай буде так, як ти просиш, але я даю тобі волю і можливість відмовитися від кари хоча б у саму останню хвилину.На другий день дівчину привели на площу, на якій карали злочинців. Посередині майдану стояла велика колода, оббризкана кров’ю, а біля неї – кат з оголеним мечем. Побіліла дівчина, на хвилину зніяковіла, але швидко оволоділа собою, підійшла до колоди і просунула руки в кільця. Кат міцно прив’язав ніжні, маленькі рученята. Дівчина не промовила ні слова. Кат підняв меч, а вона закрила очі. Вмить заблищало знаряддя кари від яскравого проміння сонця, меч просвистів і опустився… не торкнувшись навіть пальчиків дівчинки.“Цар прощає твого батька за твою велику до нього любов,” – оголосив чиновник.Відчинилися двері тюрми. Біжить до донечки батько, цілує її руки і сльозами обмиває їх.На другий день оголосили для народу про скасування старого жорстокого закону. А на майдані, де карали засуджених, за наказом царя встановили стовп із табличкою із мармуру. На ній золотими ієрогліфами написали, що дочка була готовою віддати свої руки за руки батька; а вкінці добавили такі слова:
“Щасливі батьки, у яких є такі діти, і щаслива земля, де є такі сім’ї.”