В 1 розділі Євангелія від Івана ми можемо прочитати такі надзвичайні і дивні слова: “А з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать. Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з'явилися через Ісуса Христа.” Давайте пороздумуємо над цими простими, відомими та, на перший погляд, цілком зрозумілими словами: з Його повноти ми одержали всі, благодать на благодать. Давайте, все ж таки, зупинимось над цими, такими зрозумілими, словами, вникнемо у них і заглибимось.

А для наших подальших роздумів хочу привести слова з послання Петра: “Бо час уже суд розпочати від Божого дому; а коли він почнеться перше з нас, то який кінець тих, хто противиться Божій Євангелії? .... А коли праведний ледве спасеться, то безбожний та грішний де зможе з'явитись? Я коротко вам написав через Силуяна, як гадаю вірного брата. Закликаю та свідчу, що це Божа благодать правдива, що ви в ній стоїте.”Так написав Петро: це Божа благодать правдива! А що ж, на погляд апостола, є цією правдивою благодаттю? - Час уже суд розпочати від Божого дому!!!  Виявляється, що Петро під цією правдивою благодаттю розуміє – суд! Суд, який в першу чергу звершується серед нас, у нашому житті. Якщо, звичайно, ми відносимось до того Божого дому, про який писав Петро. Бо забуваючи це, ми прагнемо донести ці суди до інших, до тих людей, які в світі. Але своє послання Петро писав не до людей в світі, а до тих які складають Дім Божий: благодать серед вас звершується, суд починається у вашому домі. Господь в першу чергу судить ваше життя! Як ви можете навчити інших бути правдивими, якщо самі неправдиві? Як ви можете навчити інших чоловіків любити своїх жінок, якщо ви свою власну жінку не любите і не можете терпіти?І тому, Господь в першу чергу суд свій звершує у Своєму Домі! Дім же Його ми.  А коли цей суд почнеться перше з нас, то який кінець тих, хто противиться Божій Євангелії?  Це справжня благодать, на погляд Петра, коли люди розсуджують, наскільки їм треба бути чистими. Це та благодать, яка побуджує нас до подальшого очищення, до подальшого освячення, до подальшого духовного зростання, пошуку, близькості з Богом. Людина постійно живе цією благодаттю, яка не дозволяє залишатись байдужою до дому Господнього. Не тією благодаттю, яка усипляє. Не тою, яка фальшиво заспокоює, робить нас духовно п’яними, і від якої душу починає у сон хилити. І тоді замість того, щоб іти, душа лягає, відпочиває і стає байдужою та безпечною.Але та благодать, яку нам Петро пропонує, ніколи не дасть нам спати, і навіть дрімати не дозволить. Коли праведний ледве спасеться!!! Та від слів такої благодаті хто зможе заснути?! Я коли згадую ці слова мене аж страх огортає. Коли праведний ледве спасеться! Я кажу: “Господи, це як же жити треба, щоби все таки бути саме таким праведником, який спасається” Не повідомлю тим нічого нового, кажучи, що сьогодні багато людей, які вважають себе праведниками. І навіть проповідують спасіння для інших, але про яких той самий Петро сказав: “Вони волю обіцяють їм, самі бувши рабами тління”.Петро каже: це справжня благодать – слово, яке ми почули; яке дарує покаяння на життя;  яке нас постійно направляє до покаяння. Давайте ще разом прочитаємо з 50 Псалму:“Із Сіону, корони краси, Бог явився в промінні!  Приходить наш Бог, і не буде мовчати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно!  Він покличе згори небеса, і землю народ Свій судити:  Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною.  І небеса звістять правду Його, що Бог Він суддя.  Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, Ізраїлеві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я!”Цей псалом написаний уже не Петром, а Асафом,  але ви можете побачити, що зміст цих слів мало чим відрізняється від слів Петра: “Приходить наш Бог .... народ Свій судити!”  Так, у який би час не жили люди Божі, вони мали однакове бачення. І це бачення полягало у тому, що Господь – це суддя для Свого народу! Ви вважаєте себе дитиною Божою? Тоді у вас має бути таке саме бачення, яке було у  Асафа  і  Петра. А може, ви перенесли суд із дому Божого у світ? Може, замість того, щоб сказати разом з Асафом:  Приходить наш Бог ... народ Свій судити, ви кажете: Бог судиться  з  нечестивими у цьому  світі! Можливо, ви і праві, тільки не забувайте, що час уже суд розпочати від Божого дому! Слухай же ти, Мій народе!!!І не забувайте цього, щоб нам не опинитись в числі тих людей, за яких писав Юда: „Бо крадькома повходили деякі люди, на цей осуд віддавна призначені, безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту”. Це ті люди, які благодать Господа зрозуміли не так, як Асаф і Петро. Це такі люди, які зрозуміли, що благодать – це то, що покриває нашу розпусту. І тоді можна жити за своїми бажаннями, а Господь нас і такими любить. А судить Він хай тих, що до нашого зібрання не ходять. Це і може бути благодаттю у нашому розумінні. Але це лише означає, що наш духовний стан  не далеко віддалений від тих людей, про яких пише Юда. Бо благодать Божа, яка була у Старому Завіті і звіщала про суди Божі, та сама благодать діє  сьогодні  у Новому Завіті і так само діє у народі Божому!

Суди! Петро каже, що це велика благодать, коли Господь звершує сьогодні в нашому житті суди Свої.

А тепер вернемось на початок наших роздумів, до слів Івана: “А з Його повноти ми одержали всі, благодать на благодать”. Ось тепер, після попередніх роздумів над словами Асафа і Петра, ми можемо уявити, про яку благодать писав і яку отримував Іван. Хто із нас задумувався над цими словами? Що мав на увазі Іван пишучи: ми одержали .... благодать на благодать. Можливо, хтось уявляє, що за цими словами стоїть якась особлива приємність для тіла. Може, хтось думає, що благодать – це постійно лежати і дрімати, “відпочивати на грудях Ісуса”? Вдумайтесь, будь ласка, що мав на увазі Іван, коли писав: ми одержали ... благодать на благодать. Що значило для Івана постійно бути коло Ісуса? Це – постійно бачити свої недоліки, постійно спостерігати за Ісусом і бачити, що Він краще себе поводить, краще і правдивіше говорить, вірніше бачить. Бути постійно коло Ісуса – це постійно судити себе! Це постійно відчувати свою гріховність, свою недосконалість! Тому Іван це називає: одержати благодать на благодать. Від Його повноти, тобто від цієї святості, ми і прийняли благодать на благодать, тобто, щоб в нашому житті звершувався цей суд Божий.Кожен день! З самого ранку, коли учні прокинулись, то побачили, що їх Учитель уже давно встав і вже молився, а вони тільки прокинулись. Знову суд. Простий суд, не з вуст Учителя, а у своєму серці від повноти Його життя. Відчути цю дивну благодать, яка говорить, що ми ще любимо спати у той час, як Він уже давно пильнує; а коли ми йшли спати, Він йшов на гору молитись. Я вже не кажу, скільки ми отримуємо  на протязі дня цієї благодаті. Так от Іван бачить по своєму цю благодать. Петро так само розуміє. Асаф так само розуміє цю благодать: “Господь судить народ свій. Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною”. Над жертвою – я розумію, що цією жертвою і був Ісус Христос. Але слідом за складанням заповіту з Богом починають діяти і суди Божі. Так розуміли мужі, про яких нам говорить Біблія. А ви можете перевірити, наскільки ваше  розуміння  благодаті відповідає біблійному розумінню.А починає Іван своє Євангеліє  словами: “Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ”. І трошки далі Іван написав ці слова, над якими ми роздумуємо сьогодні: ми одержали ... благодать на благодать.Світло правдиве, що просвічує! Не освітлює ззовні, а просвітлює, як рентген. Просвітлює все, все, а не тільки те, що нам подобається. Просвітлює не тільки на зібранні у неділю, а і вдома, і особливо вдома, коли ми самі наодинці. Це то світло, яке судить і не дає покою. Просвітлюється вся внутрішність, всі наші почуття: найтаємніші, найприхованіші. І Іван каже: це велика благодать від повноти Його. Благодать на благодать – це коли у житті людини, яка не тільки вступила в заповіт при жертві, а і перебуває з Господом, постійно щось нове відкривається. І часто це нове не є чимось приємним, а скоріше навпаки – тільки розібрався з одним гріхом, дивишся вже відкрився слідуючий. Знайома вам така благодать?   Не один лише раз благодать! Не один раз покаявся в своєму житті. А благодать на благодать!  Я впевнений, що ті, хто перебувають завжди з Господом, розуміють добре, що я говорю. Бо добре знають, як це кожен день бачити свою недосконалість і відчуття гріховності. І я знаю, як ці відчуття засмучують і можуть навіть довести до відчаю.  Тому і пишу це для вас – не засмучуйтесь! Бо у вашому житті діє велика і прекрасна благодать Нашого Господа!І ще хотів би привести слова, які проходять через усю Біблію, тобто такі, які згадуються як у Новому так і у Старому заповіті: “Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать”.  Тобто та благодать, за яку ми з вами сьогодні говоримо, вона дається не будь кому, а смиренним. Людина, яка кожен день ходить з Господом, для того, щоб прийняти таку благодать, має бути дійсно смиренною. Тому що, коли Господь дає нам пережити нашу недосконалість, нашу гріховність, нашу ще віддаленість від Бога – яке це потрібно смирення, щоб приймати цю благодать. Як це потрібно смирятись, щоб кожен день знову і знову – через десять років і після двадцять років після увірування – чути благодать Господа, - ти ще дуже далекий від Мене, - чути і приймати таку благодать! Як це потрібно смирятися, щоб на почуте відповісти: так, Господи, я ще дуже далекий від Тебе!  Сказати таке дійсно дуже важко. Але Петро написав: це правдива благодать! Це велика благодать, коли Господь до нас ще говорить, а ми ще з вами можемо чути і можемо прийняти. Іван скільки ходив з Господом та каже: ми прийняли цю благодать на благодать. І Петро нам так само радить, щоби ця, правдива благодать, діяла у нашому житті. Щоби і ми змогли навчитись приймати ту благодать, яка діяла у житті апостолів.  Це Божа благодать правдива! – пише Петро, -  час уже суд розпочати від Божого дому! Така думка була у апостола. А я би тільки бажав, щоб наш  погляд і розуміння благодаті Божої співпадало з розумінням Петра, Івана, Асафа і щоб ми правильно розуміли, що таке благодать. Не благодать для заспокоєння і самозадоволення, а благодать саме для  суда, для присутності світла – слова Божого у нашому житті.Давайте ще згадаємо і слова  апостола Павла, який так само розмірковував з цього питання: „тож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом.  Бо наш Бог то палючий огонь!” Ми вже прочитали слова Івана, бачення Петра, розуміння Асафа,  і  ось, тепер Павло додає свого бачення на благодать, що нею служитимемо Богові з побожністю і страхом. Ось як Павло бачив присутність благодаті. І тепер знову слова Івана: - ми прийняли благодать на благодать. Що ж це дійсно приймав Іван від Ісуса? Що він розумів під словом благодать? – Побожність і страх!

І чим далі вони ходили з Ісусом, чим ближче наближались до Бога, тим більше просвітлялись їхні очі, вони більше бачили, вони більше розуміли і більше приходила ця побожність і страх. І саме це і є благодаттю! Бо, коли люди не мають страху Божого, це є самою першою ознакою, що вони є невіруючими. Коли немає цього хвилювання, переживання, тремтіння перед Богом, значить і віри у нас немає.

І можна говорити: я вірю. Але якщо, ти в своїй середині не відчуваєш страху перед Богом, який би стримував твій злий язик, твої недобрі почуття серця  і розуму, пожадливість твоїх очей; і тоді ти говориш багато не добрих і, можливо не чистих слів, брудних слів. Тоді ти дозволяєш вогню чужому, вогню пожадливостей тіла і очей жити у твоїй середині. І разом з тим можна казати: я спасаюсь благодаттю.Яка благодать діє у твоєму житті? Людина, що від Господа благодать приймає, боїться недобре слово сказати, боїться недобру думку допустити.  

Повнота благодаті у духовному зростанні

А тепер прочитаємо з Євангелії від Луки за маленького Ісуса: “А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала.”І благодать Божа на Ній пробувала. Я думаю, що ми вже не один раз читали Євангелію. А значить це місце також читали неодноразово – про благодать Божу, яка перебувала на маленькому Ісусі. Мені взагалі цікаво, чи хтось з нас звернув  увагу на ці слова? Чи хтось зупинився на цьому місці, щоб подумати і порозмислити – що це за благодать така була? Може, Він не хворів, як всі діти хворіють? Може, Він ніколи не падав, як всі діти падають? Може, з Ним нічого недоброго не ставалось? Може, Його батьки не наказували? В чому ж ця благодать проявлялась? Думали ми чи ні? Може, коли у нього зубки різались, Йому не боліло, і Він не плакав по ночах, як всі діти плачуть? Благодать Божа перебувала на Цій Дитині. Підкреслюється від самого дитинства. І в подальшому під час зростання, на Ісусі перебувала благодать. Оце і є та благодать, яка стримувала Ісуса. Благодать, яка навчала. Благодать, яка діяла в Його житті судами. Тобто, ця маленька дитина вже відчувала суд Божий (те, що сьогодні не відчуваємо ми – дорослі), що треба батьків слухати; не треба поганих слів слухати; не треба поганих слів повторювати; не треба цю нечисть носити у своєму серці; не треба це любити. Такою благодать була.Я зараз хочу, щоб ми з вами побачили і глибше зрозуміли слова Івана: від повноти Його ми прийняли благодать, -  звідки ця Його повнота взялась? Звідки взялась повнота Ісуса? Бо можна сказати: так Він – Син Божий. І це буде означати, що Ісус народився з абсолютною повнотою, і нам з вами немає ніяких шансів, щоб досягнути цієї повноти благодаті. Але зверніть увагу на слова: Дитина росла, набираючись мудрості. Це означає, що Він так само досягав, як і ми маємо досягати.І, дивіться, ми ж вами читаємо Євангеліє від Івана. Що ми можемо сказати про це Євангеліє? Що ми можемо сказати про послання того ж Івана? Що ми можемо сказати про об’явлення Івана?  Гадаю, що ми можемо сказати про ці послання Івана те, що він в свій час казав про Ісуса, - від повноти його (Івана), ми з вами, читаючи його послання,  отримали благодать на благодать.  Від того, що Іван перебуваючи з Ісусом відчував дію благодаті на собі, він зростав. Цим я хочу сказати, що ці слова: Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала, -  які написані про Ісуса, вони стосуються кожного із нас. Сьогодні в нас та сама благодать, яка була на Ісусі, яка наповнила Його. Ця сама благодать сьогодні діє в кожному із нас. Просто можна цю благодать приймати і смирятись. І Ісус смирявся під цією благодаттю – коли благодать казала, що треба батьків слухати, Ісус слухав. Коли благодать казала, що треба старших поважати, Він поважав старших. Коли Він прийшов в храм, про який Він каже, що це належить Його Батькові, ця благодать Йому сказала, що тут є старші люди і Ти не маєш їх навчати, не маєш величатись над ними, а маєш підійти і слухати, і питати їх. І ми читаємо, що Він так і зробив. Саме в такому стані Марія і Йосип знайшли Його – серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх. Це благодать Його навчила. Бо людина, яка вважає себе у домі свого батька мала би поводитись зовсім інакше – всіх навчати, нікого не слухати і величатися над усіма. Так нас навчає благодать нашої плоті. І деколи духовно маленькі люди, духовні діти саме так себе поводять. З висока дивлячись на усіх, а може і на вчителів своїх. Але Ісус смирявся. І благодать діяла і наповнювала Його життя до тридцяти років. А потім Іван написав:  від Повноти Його ми прийняли.А потім коло Нього Іван наповнювався уже цією благодаттю. І сьогодні ми розмишляємо саме над повнотою благодаті, яку Іван нам доносить із свого життя. І я хочу сказати, що кожен із нас, має в першу чергу правильно зрозуміти благодать. Правильно приймати, зі смиренням, коли Господь говорить і навчає нас. Щоби потім ті люди, які коло нас знаходяться, так само могли сказати: „від повноти його ми прийняли благодать на благодать. Дивлячись на його життя ми дійсно зрозуміли, що таке благодать. Дивлячись, як живе ця людина, ми дійсно побачили, як треба слухатись, як треба смирятись, як треба служити”.Я бажаю, щоб ця правдива благодать Божа у своїй повноті наповнила і наше з вами життя. Повнота у судах, у побожності і страсі, і в духовному зростанні. 

А Іван отримував і отримував цю благодать на благодать. І це в його житті не припинялось. Ця благодать – з судами Божими, зі страхом Божим, з побожністю – не припинялась у його житті. І ми це можемо бачити в Євангелії, в посланнях і в Об’явленні.

Об’явлення Іван отримав уже в кінці свого життя, як свідчення того, що благодать у його житті не припиняється. А Об’явлення – це надзвичайна і велика благодать! Бо людина, яка прийняла це об’явлення, ніяк не могла залишатись в спокою. Я маю на увазі ту дивну благодать Божу, яка не дає старенькому Івану в покої залишатись. Людина, яка і в старості не втратила страх Божий і тремтить перед цим одкровенням.        І давайте, ще потрудимось і отримаємо благодать, читаючи деякі слова з Об’явлення:  “Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та додержує написане в ньому, час бо близький!  Іван до семи Церков, що в Азії: благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти; і від семи духів, що перед престолом Його.”Отже, Іван отримує одкровення. І в першу чергу, звичайно, це одкровення, він мав застосувати до себе, у своєму житті. Ісус не міг передавати благодать, якою Сам не був наповнений. Ісус наповнився благодаттю, і від повноти Його, можна навіть сказати – від переповнення Його, ми отримали ....

Так от, Іван для того, щоб передати іншим слова благодаті, передати об’явлення іншим, мав спочатку це все прийняти для себе. Наповнитись самому цим одкровенням. Наша біда в тому, що ми часто передаємо іншим те, що самі ще не зовсім твердо прийняли: “Вони волю обіцюють їм, самі бувши рабами тління”, – написав про це Петро.

Іван не був таким чоловіком. Благодать діяла в його житті, а не тільки в гарних словах, які він говорив іншим. І от він отримав і передає нам: “Іван до семи Церков, що в Азії: благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти...!” – тобто, благодать від Того Який не змінився. Той Бог, Який в старому Завіті, той Бог, Який дві тисячі років назад, Той Самий Бог діє і сьогодні, і благодать Його не змінна. І до семи церков, що знаходяться в Азії  звернено це велике одкровення благодаті Незмінного Бога. І далі слідують ці звернення: - До Ангола Церкви в Ефесі напиши...;  до Ангола Церкви в Смірні напиши...; до Ангола Церкви в Пергамі напиши...; до Ангола Церкви в Тіятирах напиши...; до Ангола Церкви в Сардах напиши...; до Ангола Церкви в Філядельфії напиши...;  до Ангола Церкви в Лаодикії напиши... До кожної церкви звучить слово. І якраз у цьому слові ми і можемо бачити цю благодать!До семи Церков, що в Азії: благодать вам!  Але що за слова звучать до семи церков? Чи знайдете ви там слова влесливі, приємні, заспокійливі? Ті, які використовують сьогоднішні проповідники, вважаючи, що це благодать.    Чи можемо ми, серед цих слів благодаті Божої, знайти слова: „Ви Мої дорогенькі! Як Я радий, що ви покаялись і прийняли водне хрещення! Як Я радий, що ви відвідуєте зібрання! Ви вже спасенні і цього у вас ніхто не відніме!” Можете знайти хоч щось подібне? Навпаки! Навіть до самої вірної і самої доброї Філадельфійської Церкви Благодать, та, що від незмінного Бога каже: “Я прийду незабаром. Тримай, що ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав!” Ми з вами читаємо Слово тієї благодаті, яка побуджує Філадельфійську Церкву до пильнування. Сьогодні жодна з церков не може сказати, що вона подібна до Церкви, що була в Філадельфії. То, тим більше, яке ж слово благодаті має звучати до нас?  І якщо ту Церкву Господь застерігав і Своїм словом збуджував до пильнування, то у якій мірі нам потрібно чути це слово пильнування?! Не засипати! Благодать, яка не дає спати! Яка пробуджує! Яка каже: „у вас все добре, ви маєте любов, зберегли слово Моє, - і тут же, - Тримай, що ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав!”  Від слів такої благодаті люди не можуть заснути. Бо є ще друга благодать – усипляюча. Яка теж говорить, і у наших серцях і з кафедри: - „Ти святий! Ти освячений! Ти спасенний!”  Але вона не каже, що все це можна дуже швидко втратити. І від таких слів душі починають засипати. І немає вже часу і ревності до добрих діл. Та і для чого, як уже святий. Благодать Божа не така! Благодать від Бога – це слово, яке веде нас до покаяння в життя.

Давайте прочитаємо слово, яке було звернене до ангела  Сардійської  Церкви, слово надзвичайної, прекрасної і не до кінця зрозумілої для нас благодаті, благодаті, яка пробуджує, просвітлює, докоряє; благодаті, яка  дійсно допомагає нам спастись: “А до Ангола Церкви в Сардах напиши: Оце каже Той, Хто має сім Божих духів і сім зір: Я знаю діла твої, що маєш ім'я, ніби живий, а ти мертвий.  Будь чуйний та решту зміцняй, що мають померти. Бо Я не знайшов твоїх діл закінченими перед Богом Моїм.”

Можливо, якщо би сьогодні  таке слово прозвучало до якоїсь церкви, люди би в тій церкві сказали: „Не від Бога ці слова! Хіба може Господь так говорити? Бог добре говорить, бо Бог добрий!”  Але яке розуміння вкладаємо ми у слова: „Бог добрий”. В чому ви розумієте доброту цю?І я так само хочу сказати, що Бог дуже добрий!!! І благодать Його надзвичайно добра!!! Бо вона нам заснути не дає. Благодать, яка по доброті своїй допомагає нам пильнувати, очищати життя своє, пробуджувати тих, хто вже заснув.Так от, саме ця благодать каже до Сардійської церкви: „маєш ім'я, ніби живий, а ти мертвий”. Ти мертвий, - ось ці слова благодаті!  Господь не каже – ти відкинутий, ти залишений. Але  Він каже, що життя цієї церкви на дуже низькому духовному рівні. Що ці люди непомітно дуже сильно віддалились від Бога. І слово звучить, щоб пробудити, підняти, відновити цих людей. В цьому справжня благодать.Чи так ви розумієте благодать? Тоді слухайте далі: „Бо Я не знайшов твоїх діл закінченими перед Богом Моїм”. Ви приймаєте таку благодать, Яка показує вам на ваші не довершені діла? Що не має довершеного терпіння! Не має довершеного прощення (до когось з вашого боку)! Не має довершеного миру (бо частіше його немає, аніж він є)! Не має довершеної любові (бо люблю і вірю, як Петро – до того часу, поки все добре).Якщо ми чуємо і приймаємо Голос такої благодаті, тоді тільки і можемо сказати разом із Павлом: - Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду,  я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі.Коли ми бачимо недосконалість своїх діл перед Богом, тоді немає мертвості Сардійської. Бо люди спішать, женуться, прагнуть досягнути саме цієї довершеності. Але, на превеликий жаль, мені у розмовах із народом Божим частіше доводилось чути все більше спогади про минуле: і як раніше ревнували, і як колись поспішали вперед. А що сьогодні? - запитував я. І відповіді не чув.„Маєш ім’я, ніби живий, а ти мертвий”. Тому, що немає такого бачення, як у Павла: - забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду.

  Так от, слово благодаті, що звернене до Сардійської церкви збуджує і закликає її до досконалості. Можна робити багато діл. Можливо, це і дуже добрі діла. І можна бути навіть бути задоволеним собою. Але коли діє благодать, ми завжди будемо бачити те, що бачив Павло: - не вважаю, що я досягнув.

Здається, і зробив добре діло, але бачиш, що немає повноти серця у тому ділі, не від всього серця зробив. Ніби вже і гарні слава навчився говорити, добрі, але в серці відчуваєш, що не має ще того добра. На язику є, а в серці не має. Не має довершеності. Переживаєте ви щось подібне у своєму житті? Чи у вашому житті  діє саме така благодать, яка допомагала Павлу дивитись і поспішати  вперед? Яка не давала людям в Сардійській церкві бути задоволеними собою?І можна ще би було багато сказати, розмишляючи над ділами благодаті Божої. Можна ще би було багато сказати: згадати чоловіка, який прийшов до Ісуса і був переконаний у правдивості і досконалості своїх діл. Але почув: - Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною.І від слів такої благодаті чоловік той із сумом відійшов. Ще багато можна розсуджувати, але я покеруюсь словами Еклезіаста: - складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла!І на завершення побажаю, щоб прочитані слова впали на добру землю у серцях ваших. І істинна благодать Божа, якщо уже і втрачена, була знову віднайдена вашою душею.

  Час уже суд розпочати від Божого дому!!! Це Божа благодать правдива !!!

 Надруковано у часописі "Джерело"

Сподобалось

14