Мама дівчинку питає,
Що та в ванні виробляє.
«Я роблю, мамусю, милість
Щоб ми всі у ній помились.»

Ми про милість ту вже знаєм,
Так її не називаєм.
Ту піну, що з мила робим,
Ми у ванні також ловим.

«Лиш добро, що іншим чиниш, -
Мама каже для дівчини, -
Й не береш за те нічого,
Милість звуть. І це від Бога.»