Як сонце заходить за обрій
І темно стає навкруги,
А мати дитині співає
Пісні колискові в тиші.

В тиші вона Бога благає
За долю дитини своєї,
Бо знає, що світ цей минає
І скорбно стає на душі.

Веде вона з Богом розмову,-
Він чує молитву її.
Як Батько, до Себе пригорне
Й потішить в нічній тишині.

З подякою в серці співає
Тому, хто спокій цей дає.
І вже не страшна ця тривога,
Бо поряд Христос з нею йде!

Вона, як дружина, як мати,
Будує оселю свою
З любов’ю і вірою в Бога
Весь дім свій зустріти в раю!