-«Бабусю, люба, добра й мила,
Скажи, як довго ти живеш вже?»
- «Сто літ, ой вже би й відпочила.»
- «А як це сто? Мені покажеш…»

- «Сто, це ніби щойно народитись,
Не встиг відкрити ще очей,
А вже й немає коли жити.
Це від стола як до дверей.»

Бабуся внуку показала,
- «А за дверима за порогом?»
- «Там БОГ »,- сказала й замовчала,
І внук пішов шукати Бога.