Віце-президент асоціації "Духовне відродження", доктор філософських наук М.Черенков вважає  протестантизм найбільш динамічною конфесією, в якій апріорно стверджується різноманіття підходів, форм, течій...

У конфесійному розмаїтті протестантизму виражаються невпинний богословський пошук, трансформації місіонерських парадигм, активний діалог церкви і суспільства. Для більшості церков характерні особистісна віра, активна християнська позиція, демократизм церковного життя. Водночас подальші узагальнення здатні деформувати багату картину українського протестантизму.

П’ятидесятництво настільки різне, що крім назви церкви мало що об’єднує. Є багато незареєстрованих, майже катакомбних церков, які давно припинили спілкування з «ліберальними», сучасними громадами, інтегрованими в суспільне життя та екуменічні відносини. Я вже не кажу про неоп’ятидесятництво (так звані харизматичні церкви), яке лідери традиційних союзів взагалі не визнають. Так Михайло Паночко в інтерв’ю журналу Decision назвав свій союз «історичною церквою», а харизматиків – «неісторичною».

Український баптизм теж не піддається загальним характеристикам з огляду на автономію помісної церкви та постійну конфесійну диференціацію. 30 серпня святкували ювілей світового баптизму в палаці «Україна», але на справді це було свято лише ВСЦ ЄХБ та колишнього ВР ЄХБ, тобто «радянського баптизму». Місіонерські, автономні, братські, біблійні баптистські церкви не були представлені, а саме вони є найбільш динамічними.

Для широкого українського загалу образ протестантизму визначають відносно нові, неопротестантські течії. Проте ці громади, найбільші за кількісними показниками і впливом на медійний простір, є найменш стабільними і прогнозованими. Зазвичай вони орієнтуються на кон’юнктуру ринку і збільшуються за рахунок інших громад, пропонуючи їх нестійким вірним привабливі, але короткотермінові послуги. Саме такі церкви Патріарх Філарет у своєму нещодавньому інтерв’ю для російської студії Радіо „Свобода” назвав найбільш небезпечними: «Я їх (протестантів. - ред.) поділяю все-таки на протестантські громади, які давно існують - баптисти, адвентисти, п'ятидесятники, лютерани, реформатори - це одні. А ось нас турбують тоталітарні секти, які, на мій погляд, далекі від християнства. Ось вони набирають сили. Тому що законодавство України настільки демократичне, що воно дозволяє їм...».

На жаль, силовий варіант — зупинити рух нових церков, створити єдину церкву, яка змогла б владно регулювати релігійне життя країни, змінити «настільки демократичне» законодавство — основний рецепт, який пропонують православні церкви обох патріархатів. Спокуса скористатись привілейованим статусом іноді володіє й традиційними баптистськими та п’ятидесятницькими союзами – старішими серед нових протестантів.

Очевидно, що плюралізм суспільного життя, який є надбанням демократизації українського соціуму, корелює з поліконфесійного життя релігійного. Якщо ми вважаємо демократичний процес незворотнім, то повинні змиритись і з плюралізацією релігійної сфери суспільства. Не можна стверджувати демократичні ідеали для суспільства і водночас діяти в релігійній політиці з позицій сили та монопольного впливу.

Протестантизм був і залишиться різноманітним, спроби його уніфікації наштовхнуться на активний опір вірних, які ще не забули з радянських часів, як бути в переслідуваній опозиції та водночас активно розвиватись...

Сподобалось

2