Вийшов в поле наш Іван,
щоб на сходи подивиться:
як вродила там пшениця,
і посіви чи рясні.
Всi колосся наливні,
там пшениця поросла,
Богу славу принесла.
Бог посіви підживляв,
рясно дощик посилав.
Все тому, що з чистим серцем
там Іван попрацював.

Вйшов в поле наш Свирид,
подививсь, та й весь поблід.
Сходи ніби в нього й є,
ніби й колоситься.
Та чому ж уся така
нерясна ота пшениця?
Та, чомусь не проросла,
та від вітру повалилась,
там - усе хтось потоптав...
Що ж таке, та де ж пшениця?
Я для Бога працював,
за пшеницю я молився,
то чому ж уся така
нерясна оця пшенця?

Він для Бога працював
і натхнення також мав
та в роботі у тяжкій
Бог йому не помагав:
в серці мав лихе Свирид:
то пожадливість його
та корисливість велика
відігнали Божу руку-
то й такий в пшениці вид.

Ти у праці, у своiй
перш за все про серце дбай,
віру й покаяння,
щоб в роботі у святiй
все було у чистоті.

СЛАВА БОГУ!