Великий Боже! Ти ж бо сотворив
Усі світи і все що в них існує,
І нас, людей, що творять тут «божків»,
Ім’я ж Твоє лиш вимовляють всує...

А Ти, Всевидящий і Всемогутній, Боже,
Усе це бачачи, не маєш до нас люті,
Ми ж, знаючи, що Ти нас не накажеш,
Стаємо на землі все більш розкуті.

З Скрижалів, а чи десь у Письменах,
Напевно, не все чітко переклали...
А, може, як і я в своїх віршах
Писці взяли і пофантазували?

Ти тільки, Боже, знаєш все і вся,
А тому посмішка Твоя нас зігріває,
Даруючи надію на життя
У часі й просторі, і що життя – безкрає!