Хтось про осінь сказав – це журба моя й сум
Відійшло благодатнеє літо …
Я ж за осінь – красу , Богу вдяку несу
Що вродило нам полечко жито
Паляницею ляже на стіл новий хліб
Із присмАком осіннього поля
І продовжиться Богом Вкраїнський наш рід
Не зів’яне дітей наших доля
А були в Україні нелегкі часи
Помирали від голоду діти
Їхні душі кричали , хто може спасіть !
Й зав’ядали ... – як в заморозь квіти
В нас сьогодні в коморі , картопля й буряк
А в саду маєм яблука , сливи
О ! – достоїн наш Бог і хвалінь і подяк
За шовкові тумани , за зливи
Так мій прадід на поле виходив колись
Щиро дякувать Богу за милість
Знявши шапку , він йому низенько вклонявсь
За поля , що родить не втомились
За тепленькі дощі , за пряжнИй вітерець
За промінчики – сонечка коси
Що у Бога іще не ввірвався терпець
Посилать грішним вранішні роси
Ще квітує земля , плодоносить вона
Мільярди людей всіх годує
Ще криниці води не зміліли до дна
Божа милість до всіх , іще днює
Чи ж так буде завжди ,? – невідомо це нам
День прийдешній , не в нашій він волі
Тож славімо Його , що на наших столах
Маєм хліб , ще й до хліба , доволі … !