Божественна краса: високі гори Неба торкаються синього В них сховалася річка Коло них починається море І ти тонеш в океані спокою мирного.
Тут чується запах молитви Повітря наповнене нею На каміннях ростуть гірські квіти А думки? Всі зникають так швидко І земні почуття із душі моєї.
Зачинилися двері „земного життя” З його безмежними турботами Тут відчуваєш смак „небесного буття” І разом з тим свідоме щире каяття Що наше спасіння гріхом затоптане.
О Меджугор`є, кусочок раю! Своєю красою ти жити надихаєш Майбутнє в небі і земне життя Ні з чим, напевне, не зрівняєш Без каяття Ти, нас Ісусе, покараєш!
Зі свого „сну” людська душа проснися! Відкрийтесь вуха, відкрийтесь очі! Хай серце молиться і плаче І на розп`ятого Ісуса подивися Щоб врятуватися від пекла ночі!