Я не можу змінити цей світ,
Ні піснями, ні віршем, ні грою,
Не загоїти те, що болить.
Не розвіяти те, що стало журбою.

Я не можу спинити війну,
Дарувати надію чи радість.
І не можу вернути літа
Там де квітне ще юність, не старість.

І не вмію створити віршів рядки,
Щоб словами зцілити печалі
І не знаю де ваші думки,
Про які незвідані далі…

І не здатна ліків знайти,
Щоби душі полікувати
Але знаю куди вам прийти
І кому усе розповідати!

Знаю Бог, чекає на вас
Він дарує життя і надію,
І знаходить для кожного час
Там де Він - все квітує й радіє.

У хвилини жалю, у епоху війни,
Коли важко зібратись думками.
Любий друже, до Бога спіши.
І Любов Його буде хай з нами!