1 Господь утворив небо,землю,весь всесвіт
Усе що живе й неживе сотворив
Із пороху Бог сотворив чоловіка
Вдихнув життя в нього і в рай поселив

2 А потім з ребра чоловіка Адама
Господь таким чином і жінку створив
Обоє були на подобу Господню
І Бог їх в еденськім раю поселив

3 І так дуже добре в раю їм жилося
Заперечень обоє не мали ні в чім
Лиш Бог заповів щоб плодів не торкатись
На райському дереві лише однім

4 Та змій був хитріший від звірів усяких
Сказавши до Єви,її спокусив
Щоб плід вона з дерева цього зірвала
Щоб їла сама й чоловік щоб вкусив

5 Господь як проходив по раю і бачив
Що согрішили обоє вони
І вигнав обох їх з еденського раю
Щоб в поті чола порать землю ішли

6 І так від Адама і Єви почався
У цей час людський на землі родовід
Нащадки обох їх, потомство велике
Людьми заселило увесь земний світ

7 Тоді жили люди у повнім достатку
Неначе рай з неба на землю зійшов
Та розуміти вони не хотіли
Що милість в очах Божих кожний знайшов

8 І так день за днем їх роки пролітали
Забули про ласку Господню вони
Було життя їхнє усе в беззаконі
Ніхто не хотів в цьому визнать вини

9 Навіщо їм знати від кого ці блага?
Навіщо це знати усім і чому?
І знать не хотіли ,що це милість Божа
Подяка за це лиш належить Йому

10 Побачив Господь,що на думці людей цих
Щоденна розпуста,тяжке людське зло
Пожалкував,що створив Він людину
І смуток великий був в серці Його

11 Не міг вже дивитись на це Господь з неба
Що люди живуть у полоні гріха
Хоч Сам сотворив все та вибрав єдине
Усе потопить була воля така

12 Єдиний був Ной,що з сім'єю своєю
Із Господом завжди в житті пробував
І Бог заповів, щоб зробив Ной ковчега
По парі усього в ковчег ,щоб забрав

13 Трудився 120 днів Ной із синами
Сумлінно він кожного дня працював
Хоч де які люди сміялися з нього
Та все ж таки Ной цей ковчег збудував

14 Відкрилися водні небесні затвори
Днів сорок,ночей сорок дощ уже йде
Усе,що сказав Бог забрать до ковчега
Ной взяв і з сім'єю в ковчезі пливе

15 А води потопу покрили всю землю
Лишилось під ними живе й неживе
І грішний люд вже не чекав порятунку
Не врятувалось життя ні одне

16 Господь погубив усі грішні народи
Що беззаконня чинили вони
Діла їх і вчинки були лиш гріховні
Не визнавали своєї вини

17 Стоп'ятьдесят днів вода не спадала
Не видно було ні окрайця землі
Ной випустив білу голубку з ковчега
Яка принесла лист оливки в дзьобі

18 Цей лист, ніби доказ для тих,хто в ковчезі
Що зовсім уже недалеко земля
Тому вийде Ной із ковчега на землю
І розпочне земне знову життя.