Іван Хреститель

Серед народжених жінками,
Пророка більшого нема,
Понад Хрестителя Івана –
сказав Ісус - і не дарма,

Ви так дивуєтесь на нього,
Бо він, ще більший ніж пророк,
Це той, кого мою дорогу,
Послав приготувати Бог.

Теж саме, ще пророк Ісая,
За сотні років промовляв -
Він голос то́го, хто волає
в пустелі. Вісник цей постав,

Щоб вирівняти шлях Месії -
Це значить, людям їх серця,
Приготувати для спасіння,
Яке надходить від Творця.

Він кликав люд до покаяння,
Хрестив в позбавлення гріхів,
Водою річки Іордану,
І фарисеям говорив:

«Зміїний роде, хто вас бігти,
Від гніву Божого навчив,
Не виправдовуйтесь, а гідний,
Плід покаяння учиніть».

А що для цього на́м робити? -
питали митник, чи солдат,
Він радив суть свою змінити,
Бо хрещення лише обряд.

І тих, хто думав легковажно,
Вода все змиє - докоряв,
І що очищення є справжнє,
Це жити чисто - так навчав.

«Я тільки вас хрищу водою -
казав предтеча, - та прийде,
Потужніший, слідом за мною,
Що хрестить Духом і вогнем».

В руці, бо віячку Він має,
І перечистить нею тік,
Зерно в комори позбирає,
Полову ж спалить у вогні.

І Він прийшов із Назарету,
Бо час служіння вже настав,
І згідно Слова Заповіту,
Івана хрещення прийняв.

«Це допусти, бо так годиться,
Нам правду виконати всю» -
сказав на те, що той хреститься,
У нього мав, а не Ісус.

І з неба тут почувся голос :
«Це є улюблений мій Син»,
І на Христа спустився голуб,
Зійшов на Нього Дух Святий.

Це – Богоявлення, в істотах,
у трьох в цю мить Господь постав,
Бог в голосі, а Син у плоті,
А Дух, як голуб виглядав.

Шляхи їх потім розійшлися,
Христа диявол спокушав,
Івана ж взяли до в’язниці,
Де голову свою він склав.
…
Іван, то був пророк від Бога,
Але Христос таке сказав,
Що в Царстві Божому за нього,
Найменший, значно більшим став.

Те Царство нам Христом відкрите,
Та щоб у нього увійти,
Нам треба зверху народитись,
Колись від Духа і води.

Ні в свято Хрещення водою,
Кропити треба нам тіла,
А до Христа прийти свідомо,
І віддалятися від зла.

Бо там, в Йордані нам Хреститель,
Вказав оцим великим днем,
Від Кого можемо спастися,
Або хреститися вогнем.

Тож після віяння в полові,
Мій грішний брат не опинись,
Не обирай вогонь в шеолі,
А в життя вічне охристись.

Амінь.
Рибаков Віктор м. Луцьк.