Що можеш ти сказати для глухого?
Що можеш показати для сліпого?
Чи зможеш на надломане опертись?
Чи може відчувать камінне серце?

Ти запитаєш: "Чи таке буває?
Невже є серце що не відчуває?
Невже є вуха,що не хочуть слухать?
Невже є очі,темні,ніби смута?"

Я відповім тобі: Нажаль- бувають!
Серця,які життя не помічають.
Для яких світ довкола - це розруха.
Які не чують...хоч і мають вуха.

Й нажаль вони не чують не фізично.
Ти їх побачить можеш по обличчю:
Завжди похмурі і завжди сердиті,
Навіть коли все сяє, й щоб радіти

Причин достатньо, або й навіть надмір,
Вони повсюди бачить лиш злий намір,
Підозрюють завжди усіх в усьому,
В них на обличчях ти побачиш втому,

А на устах в них буде лиш зітхання,
Докори, осуд, гнів і нарікання.
Так ось, ці люди з серцем кам'яним...
Нічого ти не зможеш дать таким.

І навіть Бог нажаль не допоможе...
Цього у Нього попросить не можуть...
Тай досить часто, Бог у них теж винен,
Бо Він не дав їм навіть половини,

Із того, що вони колись просили...
Не дав їм жить розкішно і щасливо,
Не влаштував чудово їхню долю,
Не дав їм друзів... Хоч людей довкола

Багато є...та всі вони погані...
Не розуміють,або не приймають,
Не пошкодують...тільки звинуватять...
Тай деж той Бог? В житті Його не бачать...

Таких сьогодні є дуже багато...
Їм кожен день, це мука а не свято.
Гординя засліпилаа їхні очі,
І їхні вуха чуть тебе не хочуть.

Бо ти не будеш влещувати слух.
А твоя правда ,роз'ятрить їм дух,
Й коли почнеш їм очі відкривати
Образяться....примусивши мовчати.

Закриті очі....і закриті вуха...
Камінне серце - це біда й розруха.
І ти не зможеш бодай щось змінить
Бо їм самим потрібно захотіть

Позбавитись від ролі " Бідна жертва",
І визнать ,що душа в них майже мертва,
Про ввесь свій стан Ісусу розказати,
Й відповідальність перед Богом взяти,

За те,що винні у своїх проблемах...
Та це для них є надскладна дилема...
Бо легше інших в чомусь звинуватить,
Аніж себе самого поміняти.

Отож,чи скажеш слово для "глухого"?
І чи покажеш напрям для "сліпого"?
Лише Господь,у силі оживлять,
Серця,які не можуть відчувать...
Амінь.
18.01.2025р.
Артемук Мирослава