Моя мама…
Моя мама золота людина.
Й якщо чесно я її люблю.
Не за те, що я її дитина,
Й не за те, що в світі я живу.

Моя мама справді є найкраща,
Бо мене Ісусу віддала.
Ну а це – найбільше в світі щастя,
Бо в Ісусі вічність я знайшла.

Я щаслива, що у мене мама,
Молиться за всіх своїх дітей.
Я щаслива, що вона пізнала
Світло серед темряви ночей.

Я щаслива, Я ж бо не боюся.
Знаю я, коли прийде той день,
То в ногах Спасителя Ісуса
Заспіваю з нею я пісень.

Я не знаю, коли все це буде…
Але точно знаю я одне.
Що вона ніколи не забуде,
І молитву щиру піднесе.

Я щаслива, що я знаю Бога.
Це заслуга мами… не моя.
Не туди б вела моя дорога,
Та молилась мама. Й не дарма.

Бо сьогодні , знаючи Ісуса,
Й маючи тепер своїх дітей,
Я уже нічого не боюся,
Бо зі мною Бог мій кожен день.

Я з молитви ранок починаю,
І молитва скінчує мій день.
І в молитві дякую за маму.
Бо без неї не було б пісень,

Що тепер я Господу співаю,
В час щасливий чи у час біди.
Це все мама. Дуже добре знаю.
Бо молилась за мене роки.

І немає в світі більше щастя,
Як життя своє віддать Христу.
Щастям є, як мати – християнка,
Це підтримка сильна у бою,

Що не раз в дорозі зустрічаю,
Але знаю й впевнена: ПРОЙДУ.
Бо в тилу я захист добрий маю…
Маму ту що молиться мою.

І скажу: Я є найщасливіша.
Бо у мене моя мама є.
З нею я у світі сміливіша.
Бо молитва завжди в небо йде.

Хай у всіх на світі буде мама.
А ще більше знаюча Христа.
Я вам від душі цього бажаю.
А мені закінчить час настав.

Моя мама справді є найкраща,
Бо мене Ісусу віддала.
Ну а це – найбільше в світі щастя,
Бо в Ісусі вічність я знайшла.
Амінь.27.02.2020.