Мамо, пробач… Не цінила, мабуть, твої сльози, Ночі безсонні, переживання і біль… Мамо, пробач! Ти для мене, повір, найдорожча, Кожен мій промах, невдача – то смуток є твій.
Де б не носили життєві стежки і дороги, Скільки б помилок мені не зробити в житті, Бачу тебе, на колінах, благаєш у Бога, Щоб охороною був Він для мене всі дні.
Ти завжди поруч. Тебе не потрібно просити, Ти йдеш попереду, шлях прокладаючи мій. Скільки колючок моїх в тебе в серці забито… Скільки розбитих твоїх сподівань і надій…
Мамо, пробач… Скільки буду я жити в цім світі, Скільки б крутих поворотів мені не пройти, Ти наче сонце для мене, що гріє і світить, Ти - тиха гавань і захист від бурі, біди.
Мамо, пробач. Ти світи мені далі в темряві, Бо по тунелі життя я одна не пройду. Бачу тебе… Твої очі, твій погляд ласкавий… Дякую, мамо, за кожну пролиту сльозу…