Оглядаюсь на шлях свій: так швидко роки пролітають, Дні за днями біжать,й не повернуться більше назад, Ми старієм,на жаль,ну а діти скоріш підростають, Дочки наші й сини по дорозі ідуть з нами в ряд.
Часом нас обганяють й стають не по віку дорослі, І здається, за часом не можемо встигнути ми, Ніби вчора ще літо було, а сьогодні вже осінь На порозі життя золотими змахнула крильми.
І так хочеться час хоч на хвильку, на мить зупинити, Щоб у домі лунав ще хоч трохи дитячий сміх, Щоб під нашим крилом ще побути змогли довше діти, О,як хочеться нам зупинити років стрімкий біг.
Ми не в змозі спинити життя і назад щось вернути, На все воля Господня хай буде у кожному дні, Головне - в круговерті подій нам одне не забути: Душі наших дітей у молитві до Бога нести.
Знає Він лиш Один,як від зла зберегти їх у світі, І рука Його буде над ними і вдень,і вночі, Боже світло їх шлях, ще незнаний, промінням освітить, Хай молитва не згасне,хай серце твоє не мовчить.
Може,десь не домолишся,сліз всіх не виплачуть очі, Але в руки Христа ти дітей своїх щиро довір, Хоч буває за душі їх треба в молитвах боротись, Та Господь сили дасть, в боротьбі щоб ти з Ним переміг.
Неможливого в нашого Бога немає нічого, По твоїй невідступності відповідь скоро подасть, Тільки б руки твої у молитві здіймались угору, Тільки б віра не згасла, а в Бога на все є свій час.
Світлом й сіллю найперше в своєму будь домі, Щоб до Бога дітей ти направити вірно зумів, Коли дім твій міцну буде мати основу, Захитатись не зможе навіть від найсильніших вітрів.
Та основа - Христос, Його слова в житті виконання, Йому вірність зумій по стежині земній пронести, Щоб не сталося,знай,що за Господом слово останнє, Бачить Він твоє серце й чує щирі твої молитви.
І хоч роки летять, хай душа не скорбить ,не сумує, Коли дім свій довіриш в міцні руки Ісуса Христа, Буде спокій в душі,хоч які б не здіймалися бурі, І обернеться в радість журлива осіння пора.