Незвично плаче грудень осінніми слізьми, І небо хмарами важкими затягнулось. Маршрут тролейбуса незмінний. Шум машин. Туманна мряка і похмура сірість вулиць.
Тепло, сімейні будні і затишок квартир... Зимовий вечір охопив в свої обійми Й наспівує так звично буденності мотив, А серце хоче казки, а серце в диво вірить.
І віриться у щастя, у доброту людей, І в очі, сяючі у німбі оптимізму... Поміж туманних буднів, невтілених ідей Щасливим будь тепер. Бо може бути пізно... 11.12.2019р.
Коментарі