Малу хатину край села
Я бачу знов і знов;
Куточок ніжності й тепла
І мамину дюбов.

У тій хатині, край села,
Я вперше бачив світ;
Найкраща доля там пройшла
Моїх дитячих літ.

Роки минали, дні пройшли,
Та мамину любов
Зберіг я у своїй душі,
Пригадуючи знов...

І спів її, та ніжність слів,
Терпіння й доброту
Час подолати не зумів,
Ні відданість св'яту.

Моя вже сива голова,
Та не забуду я
Ті ніжні мамини слова:
"Дитинонько моя"

І через те, що вже було
І те, що буде знов,
Несу я мамине тепло
І мамину любов.