Ми поклонялись блискавці і вітру,
Громи і бурі так жахали нас,
Тривожно, нам слабким,посеред світу,
Простим і темним людям,увесь час.

Волхви нам про богів оповідали,
Що над стихіями й життям були,
Але спасіння в вічності не знали,
У них ми допомоги не знайшли.

Із Візантії світло йшло на Русь,
І Слово Боже додавало віри.
Христові учні світом розійшлись,
Щоб у любов братерську люд повірив.

Сплелися світські і духовні інтереси,
І князю Володимиру Бог мудрість дав,
Щоб охрестив він Русь в Дніпровім плесі,
Та укріпив авторитет і міць держави.