«Господь спасає не мечем та списом.»1 Сам 17:47

Він був великим та страшним.
Тремтів Ізраїль перед ним,
А Голіят їх зневажав:
Він переможе - так вважав.

Він силу відчував в собі,
Мав практику у боротьбі
Й раніш здобуті перемоги
Вселяли людям страх від нього.

Зріст, м’язи, зброя і броня…
А що Давид? А він ягня
В степу від лева рятував –
Він практику теж в цьому мав.

Давид ще хлопцем був на вид.
Степ – то арена його битв
І ним здобуті перемоги
Звершались на виду лиш в Бога..

О, щоб за гриву лева взяти
Від Бога силу треба мати!
Хоробрість вирвати ягня
Із пащі – це не спис й броня!

То ж Бог їх звів на полі бою:
Того, який хваливсь собою,
І того, який Бога знав.
Бог так прославитись бажав.

Давид пішов ув Ім’я Боже:
Із пращі камінь – в лоб ворожий
І впав великий і страшний.
То не Давид - Бог виграв бій!

Страшні, великі… На Христа дивися -
Господь спасає не мечем та списом!