У три години пополудні ,
Священик взяв мале ягня
Піднявши за гріхи присутніх
На кришку мідну вівтаря.

Це звична справа вже щоденна
За чергою іти у храм.
Це виглядає так нестерпно,
Як ритуал, не мов би гра.


Христос зітхнув синіло небо,
нестримний біль тремких долонь.
-Не треба Боженько не треба.
Хто витер би ту кров із скронь.

Мале ягня лише праобраз
Той жертви, що здійснялась тут.
Дві жертви стались воднораз.
Священик не побачив суть.