А почуття мої все більш горять…
Це радість – з кожним днем любити більше
Серед туманів, днів сумних і втрат,
Щоденних справ і невідкладних рішень.

Рутинних тижнів, місяців, років,
Чергових вихідних, і свят, й відпусток…
Лише б не загубитись в суєті,
Лише б в душі не було сіро й пусто…

Все дуже просто: я тебе люблю!
Заїжджені слова, але важливі!
Та зрозуміє слів простих красу
Лиш той, хто сам в душі цей скарб відкриє.

А почуття зростають день за днем…
Близький до болю, рідний і знайомий…
А почуття зливаються дощем,
Дощем тепла, і ніжності, й любові.

І я не зможу підібрати слів,
І все, що напишу, - то буде мало,
Щоб виразити щастя, що ти – мій,
Що ми разом, що я тебе кохаю.

Що так люблю ці спільні вечори,
Коли з тобою поруч, мій хороший,
Що навіть осінь, і дощі, й вітри
Тепло твоє затьмарити не можуть.

Все дуже просто: я тебе люблю,
Люблю й любитиму і в люті грози,
Через життєву заметіль пройду
І буду поруч в тиху, пізню осінь.

Так затишно в обіймах тишини…
Схилюся, як завжди, тобі на плечі…
Нас знову мрії кличуть у світи
У ще один прекрасний, спільний вечір…

Вересень-жовтень, 2017р.