Будь ласка, оцініть, навівши мишку на шкалу:
( 4.1 | 14 голосів )
В ніч на крилах лечу,
Дотуляючись тіней і світла.
Крізь туманів вуаль
Рідний голос здаля долина.
У химерах дощу
Уявляю нас знов серед літа.
Хоч і знаю, на жаль,
Що повернень у липень нема...

Знову місяця клин
Так самотньо блищить в небовисі,
Наче гострі кінці
Ріжуть лезом знекровлену ніч.
Душа - з двох половин!
Половинко, до мене озвися,
Щоб рука у руці
І ніяких повік протиріч.

Сірим попелом втрат
Запорошено долі стежини,
Осінь манить мене
У незвідані досі світи.
Досить болю і зрад!
Відшукаю свою Половину,
Що мене пригорне
І захоче у вічність піти...
Поділитися:
[+]
Сподобалось
11

Коментарі 

 
+3 #5 Дизайнер 07.09.2011 21:45
дуже зворушливий вірш!
Цитувати
 
 
+2 #4 29.01.2011 05:39
Ой вибачаюсь, що я написала! Наголос проситься на перший склад, а він падає на другий у вас.
Цитувати
 
 
+1 #3 29.01.2011 05:37
Гарний вірш. Наталю, а вам не здається, що цей рядочок трохи випадає з ритму:

Душа - з двох половин!
Наголос проситься на другий склад у слові душа. Може краще буде сказати "душі" або вже на гірший кінець "серце"?
А взагалі-то прекрасно! Благословінь Вам.
Цитувати
 
 
-1 #2 Крісман Наталія 28.01.2011 23:27
Приємно, що Вам сподобалось. Сотні моїх віршів друкуються на багатьох поетичних сайтах, а взагалі в моєму доробку їх вже понад тисячу, "натворила" достатньо...
Цитувати
 
 
-1 #1 MALUNOK 28.01.2011 22:49
Наталіє, гарний вірш! Твори й надалі!
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити