Ніщо не ранить так, як слово,
І рана та болить, кровиться
Від слова кинутого того,
Що вмер би краще, аніж жити.
Мечем каленим ранить в серце,
Якщо сказав той, кого любиш,
Сказав не голосно, не вперто,
Але, що й мертвого розбудиш.
Тому що впало воно в душу,
Тому що вбило в ній живе,
І в морі сліз душа пливе.
Й з любові моря стала суша,
Ніщо не ранить так, як слово
І не лікує, як чарівне -
Не словом, поглядом німого
Сказати можна все безслівно,
Щоб хтось почув твоє мовчання.
І стерлось в порох слово зле,
І вже любов,  а не страждання ,
Омила висохле дощем.