Вона завжди була над нашими поглядами,подихами, намаганнями. Вона завжди вальсувала в ритмі кохання, разом із чеканнями, Відстежувала всілякі мінливості, мрійливості, бажання сердець із надією, Була часом встривоженою, розлюченою, гнівливою та знахабнілою.
Ми пізнали її в нестерпному смутку, спогадах та невичерпності, В навіженостях долі, відсутності спроб, напівштучній образі та впертості. То ж і нині, незграбно тримаючи наше осіннєє щастя за руку, Пам`ятаємо ми, що кохання супутницю має незмінну - розлуку.