Ми з тобою рАзом будем вічно,
Присвячу тобі ще безліч строф.
Ніжно ти подивишся у вічі,
Як прекрасно бути тільки вдвох.

Як прекрасно зустрічати ранок
У обіймах серпанкових мрій...
Як мені тебе до болю мало,
Як мені потрібний голос твій!

Як мені потрібні сильні руки,
Рідний погляд і вогонь в очах...
Як жила без тебе – не збагнути,
Я з тобою забуваю страх.

Забуваю дні, сумні й похмурі,
Забуваю розпач від невдач,
Бо твоя любов мене лікує,
Ти ж за все мене прости, пробач

І я знаю: серед мряки буднів,
В дні сумні, в розчарування мить,
Коли серце заболить у грудях
І сльоза печальна забринить,

Будеш поруч... У мороз зігрієш,
Теплим словом висушиш сльозу.
Подаруєш віру і надію,
Скажеш ніжно: «Я тебе люблю».

Просто знаю: ти – моя опора,
Захист і підтримка в дні тривог.
Впевнена: любов не охолоне,
Бо ж її подарував нам Бог.

Чи промінням ранок зустрічає,
А чи плаче проливним дощем,
Я не знаю смутку і печалі,
Бо живу любов'ю, день за днем...

25.02.2016