Зупинись на хвильку. Подивись на мене.
В хаосі щоденнім мало так тебе.
Закінчилось літо. Листя ще зелене,
Але скоро жовтим цвітом зацвіте.

Подивись на мене. Почалася осінь.
Знаєш, як люблю я тиші голоси?
Скоро вже берези стануть жовтокосі,
І килим багряний встелить всі стежки.

Пам'ятаєш нашу особливу осінь?
День, як обіцяли поруч завжди йти?
Шелестіло листя в тиші безголосій,
Слів не треба було, головне - був ти.

Рік за роком йдемо. З осені - у осінь,
Ранки переходять плавно в вечори.
Кожен день пригоди нам нові приносить,
Тільки б нам кохання наше зберегти.

Подивись на мене. Йти з тобою хочу
З молодості - в старість, з осені - в сніги.
Бачити щоденно вранці твої очі -
Джерело натхнення, щастя й теплоти.

Зупинись на хвильку. Подивись на мене -
Серед плину часу й монотонних днів...
В тиші безголосій слухати будемо
Безкінечну пісню наших почуттів...

29.08.2020
@diana_parypa