Юнак, якось Сократа запитав - Вступати йому в шлюб, чи не вступати? - Роби як знаєш - той йому сказав - Бо все одне, ти будеш шкодувати.
Ця рада – актуальна і в наш час, На вірність перевірена віками, Бо хто з нас у житті, хоча би раз, Не тяготився шлюбу ланцюгами.
Не шкодував, про те що холостим не залиши́вся, чи не кляв свій вибір, А ось щасливим в шлюбі - то таким - казати треба Господу спасибі.
Бо добра жінка - це є Божій дар, Лише, тим богобійним нагорода, Які, понад усіх дівочих чар, Шанують доброчесність, а не вроду.
Тож треба, недосвідним юнакам, Тут покладатися на Боже Слово, Не світу не ввірятись, ні батькам, Тоді їх шлюб, не буде помилковим.
А Біблія нам каже, що в жінках - Марно́та - врода, і краса - омана, Але, якщо́ Господній мають страх - То гідні похвали вони, й пошани.
І хай вас у оману не введуть, Дівоча чесність, чистота і совість, Хитка бо і примарна їхня суть - Якщо́ не Божій страх у їх основі.
Бо більшість з них, здобувши жениха, Не мають сенсу більше прикидатись, І схильність до усякого гріха, Вже в шлюбі починає проявлятись. ... Та хлопче, якщо з Богом ти живеш, То зайві, ось такі тобі поради, Супутницю ти вірну обереш, Що ні тобі, ні Господу не зрадить.
І я́кщо, тільки він - Господній страх, Наріжний камінь вашої моралі, То шлюб, ніколи не потерпить крах - Назавжди, ви його побудували.
Хтось може скаже - безліч є жінок, Що в шлюбі були добрими без Бога, Я вірю, та який у цьому толк, Якщо́ без Нього, в пекло йде дорога. ... Я тим, весільних не складу пісень, Що йдуть до шлюбу, не по Волі Божій, І різних, не надам благословень, Я тільки їм поспівчувати можу.
А тим, що поєдналися в Христі, Бажати навіть зайвого не треба, Бо є у них Наставник у житті, Він вкаже шлях, який веде до Неба.