Говориш мій друже: - Воскрес наш Спаситель,
Та серце твоє є байдуже.
Не йме воно віри, що може так статись,
Що може такеє відбутись.

Що вічність являє собою? – питаєш. -
Як може так бути?
Коли на землі все так скоро минає.
Й життя можеш враз не відчути.

Не йме серце віри, не хоче збагнути,
Хоч бачить померлу людину,
Що час проминає, і вічність вже скоро,
Й життя і його теж пролине.

Радіє у серці своєму частково,
Частково сумує.
Та радість спасіння, яку Бог дарує,
Без Бога вона не відчує.

Той, хто не народжений в Бозі, щоб жити,
Не знайде спасіння.
Бо жде Бог той вибір, що зробить людина,
І сіє у серці Святеє насіння.

Він жде, Він чекає, він стукає в серце,
Відкрий серця двері людино.
Схились перед Богом Святим на коліна.
Він прийме тебе неодмінно.