Свідки
(На Фоміну неділю)

Ти атеїст, я знаю брате,
Не віриш, що Ісус воскрес,
І щоб тебе́ переконати,
Це діло дуже непросте.

Але зроблю іще я спробу,
Привівши аргумент такий -
Коли Ісус постав із гробу,
Цьому був свідок не один.

Окрім жінок, Ісус воскреслий,
Являвся людям багатьом,
Але я мову тут пове́сти,
Хочу про тих дванадцятьох,

Що учнями Ісуса звались,
Один Його, як звісно здав,
А інші в муках постраждали,
За віру, кожен смерть прийняв.

А хто з них, як свій шлях закінчив,
Тут вигадок, повір нема,
Про це і Біблія нам свідчить,
Й правдиві теж передання.

Лише один з них не загинув -
Своєю смертю вмер Іван,
Але він та́кож не уникнув,
Тортур, в’язниці і страждань.

А більшість з них були розп’яті,
З хвалою Бога на вустах,
І рахували то за щастя,
Померти в муках за Христа.

Ніхто з них віри не відрікся,
Хіба ж не каже це про те,
Що вони дійсно були свідки
того́, що наш Господь воскрес.

Бо сам подумай - за неправду,
Якби їх Вчитель не воскрес,
Піти на муки і на страту,
Який був учням інтерес.


Чи сам би ти життя свідомо
Віддав за вигадку б якусь? -
навряд, я по́гляду такого ж,
То ж брате знай - воскрес Ісус.

Вони все бачили ті свІдки,
Тому і вірили, та всеж,
Ми їх блаженніше, оскільки,
Не бачивши, ми вірим теж.*

Івана 20 : 29