Душа пуста, як стіни в хаті голі,
Лежить у стелю дивиться німа,
Кому такої побажаєш долі:
У розквіт літ попереду пітьма?

Я знаю хрест такий нелегко нести,
Ще важче зрозуміти: "Ну за що?"
Повір, ще більше притерпів Воскреслий,
Без сумніву помнож своє на сто.

Гнівити Бога – смерть собі просити,
Коли життя на волі, як тюрма,
Терпіти, друже мій, навчись терпіти:
Закінчиться зима - прийде весна.

Молити Бога завжди треба,  брате,
Ще чує Його вухо крик страждання,
Кому ж як не тобі це краще знати ,
Від тебе слава Богу докір нам в навчання.

То марна справа сонце вчити гріти,
Того й дивися душу обпечеш,
Страждаючи, молися, вчись терпіти,
Не дасть Бог більше, ніж перенесеш.