ДАР СПАСІННЯ


Ріка життя пливе з незвичним поспіхом,
Пройдуть роки, закінчиться дорога...
З землею попрощаємось останнім подихом,
Й відлетимо в святі оселі Бога.

Яке блаженство знати, бути впевненим,
Що вічність успадкуєм після смерті,
Що всі страждання в радість вмить обернуться,
Що зможем ми воскреснути, не вмерти.

Нехай не манить світу розкіш зваблива,
Засохне все, як цвіт пахучих трав.
Ждуть вибрані лише часу останнього,
Щоб іх Господь у спокій Свій забрав.

Щоб там до ніг Ісуса прихилитися,
І Він зітре гірку сльозу з очей,
Навіки, назавжди з Ним залишитися
В краіні дня, де вже нема ночей.

Одне лиш на землі потрібно виконать,-
Звершити волю Божу до кінця,
До смерті залишитись Йому вірному,
Не зрадити святу любов Отця.

Спасіння дар в мандрівці щоб не втратити,
Покірним треба буть словам святим,
Щоб світло Слова нам в дорозі бачити.
Пильнуймо, щоби дар цей зберегти.

А ще Господь від нас бажає святості,
Щоб плід змогли ми принести Йому,
Й тоді душа наповниться лиш радістю,
Й побачить неба сяючу красу.

А тут вона зітхає, часто бореться,
Не раз, спіткнувшись, з болем упаде...
Але Господь є поруч, Він заступиться,
І душу впавшу ніжно підійме.

Він перевяже рани, втішить всіх ослаблених,
І не пройде повз горя й гірких сліз,
Він бачить тих, хто в боротьбі поранений,
Духом Святим Господь присутній скрізь.

Його ми діти, ми уже не сироти,
Хай не страшить бурхливе море нас,
Його рука поможе в світі встояти.
Він - наш Господь, Він нас від смерті спас.

Для нас є щастя знати й бути впевненим,
Що це життя скінчиться в небесах,
Земні роки ніколи вже не вернуться,
І ми спокій знайдем у ніг Христа.