До всього звикають люди:
До радості, до доброти,
До зневаги, до пересудів,
І звикають до гіркоти.

До усього усі звикають.
Звичним навіть стає і біль.
Хоч і шрами з душі не зникають,
Й не змивається з рани сіль,

Та людина усе ж звикає
Вже до того, що їй болить.
Порятунку собі не має.
І у серці усе щемить.

Порятунок є тільки в Бога.
Серед холоду всіх ночей.
Забирає з душі тривогу,
Витирає сльозу з очей.

Він людей до нас посилає,
Які скажуть нам, що болить.
Через них, нас Господь потішає
Після чого нам легше жить.

Тож давайте завжди втішати,
Бути тими, кого Господь
Обирає, щоб лікувати
Серце й душу… А часом й плоть.

Будьмо чуйні, щоб відізватись,
І на поклик Христа спішить.
Разом легше усе здолати.
Хай Господь всіх нас благословить.
Амінь. 04.03.2023р.