Вверяю в вечность силу
и обретаю всё в Тебе любимый
и славу вечную воздам, отдам и не заплачу
затем, однако,
чтоб в вечности любви пребыть и с Ним
пороки вечности забыть -
любить, любить, любить и не забыть
Ему всю славу возносить...
О Нем, о Нём мы все поем...
Ему, Ему всю славу воздаю - пойму
зачем мне жить так, не в плену.
И все Ему,все Богу моему,
Ему отдам в избытке силу...
Ему в великой вечной силе ты все отдай
и отдохни
от слез и слов пустых, ты отдохни...
Думаю,що повага та любов до ближнього не в тому,щоб просто мовчати,або хвалити,коли бачиш,що ближній,поводить себе у деяких аспектах поезії не зовсім тактовно.А якщо ближній ігнорує дружні поради і закритий,до того,щоб навчатися,на жаль йому можна тільки поспівчувати...
Напевно,ви пишете своїм духом.Видно, що Ви велика трудівниця, так багато пишете віршів! Кажете, що "надо чувствовать",про що ви пишете, а я думаю, що вірш повинен бути віршем, причому, зрозумілим і для тих, хто читає.Чи я не права?А законів треба дотримуватися, бо станемо беззаконниками
Дорога сестричко!Дякую за щирість почуттів,яка пронизує Вашу поезію!Якщо не проти,то прийміть декілька дружніх порад. 1 Постарайтесь докладно ознайомитись з поняттям"форма строфи",2.Попрацюйте над вираженістю і неповторюваністю рими.А інше прийде з досвідом.Успіхів і натхнення!
Коментарі
а от Бога.У Бога все по любви,а не по закону и науке,все надо чувствовать...
1 Постарайтесь докладно ознайомитись з поняттям"форма строфи",2.Попрацюйте над вираженістю і неповторюваніст ю рими.А інше прийде з досвідом.Успіхів і натхнення!