400-річчю баптизму в Європі та
100-річчю в Житомирі присвячується.

В Своїм дієвім життєдайнім Слові
Для поколінь майбутніх Ти прорік:
«Створю Я церкву, і пекельні брами
Її не подолають аж повік».

Ти заснував живу Христову церкву
Із викуплених, вибраних святих,
Щоб Божий голос вічної любові
По всій землі дочасно не затих.

Її садили в тюрми, люто гнали,
Палили Слово Боже у вогні.
Вона ж усе сильнішою ставала
У ті далекі і жорстокі дні.

Вона й сьогодні Бога прославляє,
Христове тіло – церква із людей.
Й про Божий захист, Його мудрість й силу
Усюди свідчить кожний ювілей.

Бог через нас несе надії промінь,
Любов святу дарує через нас,
Пильнуй же, Батьку, кожної хвилини,
Щоб Твій вогонь в серцях у нас не згас.

Прости нас, Боже, якщо захололи,
І поверни нам першу ту любов,
Яка за гори вища й глибша моря,
З якою на Голгофу Ти пішов.

Щоб ми могли явити Твою мудрість,
Любов без меж донести до людей,
Щоб жити згідно Батьківської волі
Й буть гідними звання Твоїх дітей.

О, друже, якщо ти іще не з Богом,
Відкрий для Нього серце, не барись,
Він понесе усі тривоги й болі,
Під тягарем яких ти похиливсь.

Прийди і ти в живу Христову церкву,
Сім’ю поповни із братів й сестер.
Збагни й прийми, що не лише за інших,
Але й за тебе Божий Син помер.

Та Він живий, живий для оправдання,
Надії, віри, прощення гріхів,
Й через святе, величне воскресіння
Нас до життя нового відродив.