Коли немає розуміння,
І знову біль в душі твоїй,
І замість співчуття-каміння,
А замість тиші - буревій,
Ти розкажи про все Ісусу,
Про кожен завданий удар,
Про те,що дуже сильно мучить,
Про свою біль,й про свій тягар.
З людей,так мало розуміють...
Скоріше,лиш словами б'ють...
Бо заспокоїти - не вміють...
А вміють вилить свою лють.
Лиш одиниці,дані Богом,
(Яких,так просто,не знайти),
Прийдуть до тебе на підмогу
Коли не зможеш далі йти.
Ти не чекай від рідних й близьких,
Що руку помочі дадуть,
Не завжди близькі люди - вірні...
Не завжди рідні обіймуть...
Не всі це дати тобі можуть...
Й коли болітиме душа,
Ти не до всіх біжи за словом,
Дивися,краще,в небеса.
Бо там,є Той,Хто розуміє,
Хто не відкине,не пройде,
Той Хто невидимо,незримо
З очей всі сльози обітре.
Ти це фізично не побачиш,
Але відчуєш,як душа
В хвилини болісного плачу
Скидає всіх образ тягар.
Він не підводить. Він все знає.
І це не тільки на словах...
Коли відради ти шукаєш,
Знайдеш її у небесах.
Бо люди тільки розчарують,
І будеш плакати від них.
Та знай,що Бог тебе чекає...
Твій спокій у руках Святих.
Він пригорне тебе й зігріє,
Бо як ніхто,все розуміє.
Тому,коли тобі болить,
Іди до Бога. Він зцілить.
Амінь.
25.01.2025р.
Артемук Мирослава
Поділитися: