Коли тебе не розуміє ближній Це ще нічого, це терпима біль. Бо значно більша і врази сильніша Та біль, коли не розуміє «Свій».
І хочеться на світ увесь кричати, Щоб розійшлася темрява густа, Коли «Свої» не хочуть помагати, Коли підтримки від «Своїх» нема.
Христа « Свої» також не розуміли Приймали за безумного Його. І вірити у Нього не хотіли… Від них підтримки в Нього не було.
Ця біль тяжка й так часто неминуча. Таке життя й такий в житті устав: Свої так вдарять докором пекучим Щоб ти ніколи потім вже не встав.
Не всі так роблять… але все ж, так часто Удари поступають від «своїх». Від кого ти не міг цього чекати, Від кого ти потішення хотів.
І все це знає, наш Отець небесний, Який проходив також через біль. Він допоможе все це перенести Й відкриє нам джерела Своїх сил. Цей біль мине і стихнуть усі грози, Всі рани залікує Божий Син. Ніхто з людей утішити не зможе Бо наша радість й наша втіха в Нім.
Коли стаємо тихо на коліна, І відкриваєм серце перед Ним, То ледве чутно, легко і незримо До нас приходить у кімнату «Він»!
Кладе на рани зцілення бальзами На руки нас Свої тоді бере, І не лишивши сліду ані шраму Своїм шляхом до неба нас веде.
І якщо знову «Свій» не зрозуміє, І вдарить слово наче тим мечем, То в той момент, нас Бог теплом зігріє І стихне в серці той пекучий щем.
Усе пройде. Не будемо здаватись. А завжди й всюди Богом утішатись. Амінь.28.10.2022р.