ЛИСТ ІСУСА ДО ЛЮДИНИ
Мир тобі, доню! Як ти поживаєш?
Я бачу твоє серце і бажання всі твої
Та жаль, в молитві ти цього не промовляєш,
І через те пишу тобі в листі.

Я вчора теж був біля тебе на світанку,
Чекав,коли прокинешся від сну,
Щоби благословити день твій спозаранку,
Аби сповна раділа ти життю!

Але ти до стіни лиш відвернулась
Аби поспати ще кілька хвилин,
А Я стояв, чекав, щоб повернулась,
Ніхто на світі так чекати не умів!

А потім зовсім часу бракувало,
Ти вмилась, одягнулась і пішла.
Як завжди, вранці надто поспішала,
Та Я помітив, що тобі болить душа.

На мить ти глянула на Моє Слово,
Моя дитино, зупинись, постій!
Я так бажав, щоб мали ми розмову
В молитві щирій, трепетній, простій.

Та вир турбот щоденних, швидкоплинних
Тебе умить у круговерті закрутив
Весь час ти клопоталася невпинно…
Молитись – то немає часу й сил…

Згодом обід – і знову ти зітхаєш,
А Я був поруч… Я завжди поруч був…
Я бачив, як душа твоя страждає…
Та жаль, молитви Я твоєї знов не чув…

Ласкавий вітер я послав тобі назустріч,
Дощем рясним та теплим оросив,
Я сподівався на твою молитву, нашу зустріч,
Та знов на це у тебе бракло сил…

А пам’ятаєш мелодійний спів пташиний?
Це Я, дитино, тебе потішав!
Я повсякчас був поруч, лиш незримо,
Я був з тобою, а не осторонь стояв.

З роботи втомлена ти повернулась,
І мріяла в думках скоріш про сон,
В молитві знов до Мене не звернулась,
В руках у тебе опинився телефон.

Цікаві відео, новини за сьогодні,
Ти все переглядала щось собі,
Та чи важливіше за поклик це Господній?
Чому, дитино, Я байдужий став тобі?

Я прагну твоїх слів в молитві щирій.
Я буду поруч, берегтиму від спокус.
Я дочекаюся тебе, моя дитино!
З любов’ю, твій Спаситель, Ісус!

Переклад з рос. – Олена Хоміна