У мені завжди напоготові
Біль завдати Тобі новий гріх.
Я не вартий Твоєї любові,
Мук за мене не вартий Твоїх.

Для небес я далекий і мертвий,
Хоч душа, наче трепетна лань,
Я не варт заповітної жертви
І твоїх непорочних зітхань.

Я травинка поникла між стебел,
Що бур’ян заслоняє густий,
І не гідний молитись до тебе
За стезю до святої мети.

Тільки «Отче, прости, бо не знають…»
Обнадіює трепетом дух,
Що колись таки двері до раю
Всім провинам на зло віднайду…

11.08.12