Не мав я права вчитись добре
За те, що в Бога вірив щиро,
І не шкодую: людське горе
Пройшло повз мене за це з миром.
Не мав я права говорити
Про те, що думав не як всі,
Мав право дихаючи жити,
І працювати, як прості.
Коли нас вчили по шаблону,
Коли ходив не в ногу з світом
Без права вийти із загону.
Не мав де голову схилити,
Було таке, що й помолитись,
Було, що й гнали нас за те.
Та Бог дав право не скоритись,
Якщо топталося святе.
Та Бог дав право на любов,
Допоки серце в грудях б’ється,
Сказати грішнику про кров,
Яка з хреста за нього ллється.
Та маю право на спасіння,
За те, що в Бога вірю щиро,
За те, що вірю в воскресіння,
Я маю право вмерти з миром.