Будь ласка, оцініть, навівши мишку на шкалу:
( 5.0 | 1 голос )
Ось перший крок... а другий вже не сила,
Не віриться, хоч поряд Він стоїть,
І думку страх в мені свою посіяв -
Що зараз проковтне безодня в мить...

Був у човні, як всі боявся шторму,
Аж раптом промінь світла у пітьмі,
І де поділись кляті страх і втома:
"Дозволь до Тебе Господи піти?!"

І Ти дозволив, Боже неймовірно,
Вода мене тримала мов земля!
Бо я ж єством усім Тобі повірив...
Та сумнів зупинив, тому й закляк.

Був перший крок... а другий вже не сила,
Коли з безоднею на самоті,
Але рука Господня підхопила,
Щоб поряд з Ним я далі зміг іти...
Поділитися:
[+]
Сподобалось
3

Додати коментар


Захисний код
Оновити