НІЖНИМ СВІТЛОМ…
Ніжним світлом серпанкових спогадів,
Благодатним дощем навесні,
Наче спрагла земля, я наповнююсь ,
І тремтить щось у мене в душі.
Ностальгійно і якось вражаюче
Розуміти, що юність пройшла.
Що, безмежно й гаряче кохаючи
Подарунок Господній - життя,
Крок за кроком, і свята за буднями,
Як намисто, збираю роки.
Живу митями я незабутніми
І світанком своєї весни.
Не жалію. Бо стільки ставалося,
Скільки Бог у житті зберігав.
Скільки раз, за Ним радо ступаючи,
В ніжнім світлі щоденних заграв
Розуміла , не буду самотньою,
Бо зі мною - Небесний Отець
В ніжнім вітрі весняного подиху, -
Й всі тривоги зійдуть нанівець.
І коли тягар нЕзадоволення
Моє серце порою гнітить,
Я в надії в молитві повторюю:
"Будь зі мною у відчаю мить
І навчи йти вперед, не звертаючи
Із стежини на різні шляхи.
Хай любов неземна, зігріваюча
Твоя, Господи, гріє завжди!
Ніжним цвітом серпанкових спогадів
Моє серце цвіте знов і знов.
Я щаслива. Життям задоволена,
Бо мене Твоя гріє любов!»
@diana_parypa
07/10.05.2020
Поділитися: