Підіймайте свій зір до неба,
Підіймайте, де простір і синь,
В цьому є для душі потреба,
Щоби бачити вічності плин.

Підіймаймо зір в високостя,
Щоб зірки дивували весь час,
Й пам’ятали, що тут ми – гості,
А на небі є дім для нас.

Якщо в змозі ми зорі бачить,
Якщо буде нас вабити вись,
То й на схилі душа не заплаче,
Не зміліє вона колись.

Буде повна любові й світла,
Буде повна добра, чистоти,
Й не завіє стежки твої вітром,
Якщо віриш у Небо ти!