Ти не ходи до мене більше в гості,
Зі снів мене солодких прокидати ,
Ти не буди мене о п*ятій ,шостій,
Тебе моя туга не хочу знати .
Я помолюся як умиюсь зранку,
Благословення рушником зітруся,
І перш ніж сяду до свого сніданку,
Весело в дзеркало собі всміхнуся.
Піду у люди ,розгорнувши плечі,
Відкривши душу,серце дарувати,
Візьму води живої в Бога глечик,
І спраглих з нього буду напувати.
Тугу ділити ,радощі , тривоги,
Піду ,як Божий Син між люди,
Щоб Боже зерно впало всюди,
Між кукіль ,камінь ,повз дороги.
Собі не прошу тихої лагуни,-
Любові першої лиш почуттям,
Навчи мене ділитися Равуни ,
Споглянуши на грішника життя.
Піду у люди ,серце дарувати…