Спокою ,тиші ,слів ласкавих,
Душа шукає пригорнутись ,
Щоб не знайшов її лукавий ,
В кутку ,про нього де й не чути,

Щоб там не каятись ,молитись,
За гріх що скоїти не мав,
І щоб ніколи не божитись,
Що не згрішу як був згрішав ,

Щоб огорнув не сум ,печаль,
В холодні крижані кайдани,
Чи то замучила мораль ,
З сумлінням в парі мов тирани,

Мені б хотілося кудись ,
Де не старіючи мудріти,
Так ,ніби вперше помоливсь ,
І ситий будучи наситивсь

Мені б хотілося душею ,
Мені б хотілося не тілом,
Щоб по землі і над землею,
Щоб відчувати й не боліло.,

Щоб якщо плакати ,від щастя,
Якщо радіти просто так,
щоб не шукати в день ненастя,
собі ,і дітям своїм дах


мені б хотілося за небо ,
за хмари ,сонце ,в новий світ,
до Бога ближче щоб від себе
де не буває кінця літ.