Так багато не сказано, так багато не зроблено,
Так багато у тиші розтануло слів…
Уже сонце схилилось, скоро буде за обрієм,
Ось іще один день, наче мить, пролетів…

Так багато ще хочеться, скільки планів нездійснених,
А вже осінь взяла володіння свої…
Скільки ще неподоланих кілометрів і відстаней,
Скільки мрій залишилось глибоко в душі.

Нехай журиться осінь з дощами холодними,
Головне – щоби сяяло сонце в душі.
Адже планів немало… Так багато не зроблено,
І рахує нам час календар на стіні…

Треба жити і йти, не впадати в депресію,
Треба вміти довірити болі Христу.
Бо людина мізерна в неосяжності всесвіту,
В неї сили слабкі, щоб вести боротьбу.

Так багато не зроблено… Я благаю, Спасителю,
Підкріпляй і навчай в кожний час, в кожну мить,
Щоб в майбутньому стала небесним я жителем,
Коли час на землі до кінця добіжить.

20.09.2012