Це нічого, що в тебе заплакані очі,
І, що в серці якийсь нерозгаданий біль,
Що злилися в одне твої дні всі і ночі...
Так буває в житті. Ти не перший, повір.

Це нічого, що місця собі не знаходиш,
Що не знаєш, як жити і далі йти як,
Що не раз все життя у думках ти обходиш,
Й зрозуміти не можеш: чому ж усе так?

Це нічого, що дні всі проводиш в чеканні,
І з надією зір піднімаєш увись,
І одне лиш таїться в твоєму бажанні:
Зрозумілим щоб стало усе вже скоріш.

Це нічого, що знову нема в тебе сили,
І в майбутнє невпевнено дивишся ти,
І, що кроки, як вперше, стають неумілі,
Й твердо стати не можеш, щоб далі іти.

Це нічого, що ти вже втомився так жити,
І чекаєш чогось, хто б сказав би чого?
Що ніяк не вдається в житті щось змінити,
Дні за днями проходять, мов їх й не було.

Це нічого... В житті воно всяке буває,
Час пройде, забере щось, а щось принесе.
Але ж Бог твій Отець, Бог, Який усе знає,
Ти довірся Йому, бо Він любить тебе...