В житті моєму було мало світла,
Завжди темрява, морок і туман.
Душа стогнала – виходу не знала,
А навкруги лукавство і обман.

А серце плакало, шукало все спокою.
А де спокій, де радість, де любов?
Й життя, як свічка, догоряє знову,-
Невже кінець, невже безвихідь знов?

Невже душа зав’яне, мов та квітка?
Тут щось не так, я знаю – є життя!
Шукай і знайдеш! – тут же пролунало
У серце стомлене надії відкриття.

Ось чую голос: «Ти прийди до Мене!
Така як є, Я дам тобі спокій.
І душу стомлену любов’ю обігрію,
Бо Я тебе так дорого купив!»

Яка ціна і що за голос такий ніжний?
«Ти хочеш знати? Я - Ісус!
Своїм життям за тебе заплативши,
Я збережу тебе від горя і спокус!»

Тепер я бачу ясно ту Голгофу,
Ісуса бачу у терновому вінку!
І ту ціну небесної любові
Я збережу у серці своєму!